Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2004 Справа N 20-3/221

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Грека Б.М.,

Суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.

розглянувши касаційне подання Джанкойського міжрайонного прокурора та касаційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року

у справі N 20-3/221

за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Джанкойського міськрайонного центру зайнятості

до ЗАТ "Паллада"

про стягнення 13310,76 грн.

За участю представників сторін

від позивача Прасолова І.В. дов. від 31.12.2003 р. N 1121/1,

від відповідача Гончаров Ю.О. дов. від 12.01.2004 р. N 3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2003 року (суддя Гоголь Ю.М.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 13310,76 грн. на підставі ст.ст. 35. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) та п. 9.1 Порядку вирахування та сплати внесків, затверджений наказом Міністерства праці і соціальної політики N 339 ( z0030-01 ) від 18.12.2000 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено. Апеляційний суд, в обгрунтування постанови посилається на те, що відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ) від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) - далі по тексту - Закон, органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх компетенції.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, Джанкойський міжрайонний прокурор вніс касаційне подання, а Джанкойський міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України в яких вони просять залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2003 року, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року у справі N 20-3/221 скасувати, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 2, 3, 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та ст.ст. 2, 11 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) і ст.ст. 3, 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ).

Заслухавши суддю-доповідача та доводи представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційне подання Джанкойського міжрайонного прокурора та касаційна скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, відповідач зареєстрований в Джанкойському міському районному центрі зайнятості як платник внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а з 2001 року знаходиться на обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

З матеріалів справи видно, що станом на 01.10.2001 року відповідач має прострочену заборгованість (недоїмку) по внескам до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування (дала по тексту - Фонд) в сумі 13310,76 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків у Фонд на випадок безробіття за III квартал 2001 року.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" ( 320-14 ) не передбачає перевід коштів від сплати внесків на соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до норм чинного законодавства, у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донараховану контролюючим органом внесків, штраф і пеню.

Згідно п.п. 2.1.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ) органи фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування по відношенню до внесків в цей фонд, контролюючими органами в межах компетенції визначеної чинним законодавством.

Апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову вірно зазначив, що у відповідності з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону ( 2181-14 ), органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх компетенції, а тому внески до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, в розумінні зазначеного закону, мають статус податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону ( 2181-14 ) забороняється будь-яка поступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також поступка контролюючому органу права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам.

Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що органи фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування є контролюючими органами і мають право перевіряти своєчасність, повноту нарахування та сплати відповідних внесків, а тому згідно норм чинного законодавства зазначені органи не мають повноважень здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

Крім того, відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону ( 2181-14 ), контролюючий орган, який не є податковим органом, після узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, направляє документи, розрахунки у відповідний податковий орган, і той вже направляє податкову вимогу - повідомлення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надав оцінку фактичним обставинам у справі та запереченням сторін, а його висновки відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року якою було скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2003 року у справі N 20-3/221 є такою, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам закону, а тому підстав для її скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Джанкойського міжрайонного прокурора та касаційну скаргу Джанкойського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року залишити без змін.