Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2006 Справа N 35/217

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді - В.М.Палій

судді І.М.Васищака

судді Б.М.Грека

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р.

у справі N 35/217

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"

до Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення 1 117 534,37 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Манойло Н.Г. (довіреність у справі),

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" і просило суд стягнути з останнього 1 117 534,37 грн. суми основного боргу, що виникла у квітні 2004 р. за договором від 30.08.1999 р. N 69/01-ЕР.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на його необґрунтованість з огляду на вимоги Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2005 р. (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р. (головуючий, суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Нечитайло О.М.), провадження у даній справі в частині вимог про стягнення 271954,70 грн. боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вказана сума боргу відповідачем сплачена. У позові в частині стягнення 845579,67 грн. боргу відмовлено з мотивів не порушення відповідачем встановленого порядку проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказані судові акти скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами двох інстанцій та порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 614, 625, 692 ЦК України ( 435-15 ), ст.ст. 4-3, 33, 38, 43, 49 ГПК України ( 1798-12 ).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.

Так, Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), визначає, зокрема, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до ст. 15 Закону ( 575/97-ВР ), купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч.2 зазначеної норми, створюється на підставі договору.

Згідно чч. 3, 4 ст. 15 Закону ( 575/97-ВР ), у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому, Правила оптового ринку електричної енергії України ( va047227-97, v0921227-03 ), які є невід'ємною частиною договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

В силу ст. 1 названого Закону ( 575/97-ВР ), учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.

Укладення договору купівлі-продажу електричної енергії учасників оптового ринку електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії, є однією з вимог функціонування оптового ринку електричної енергії України (ч. 6 ст. 15 Закону ( 575/97-ВР ).

Як встановлено судами двох інстанцій такий договір був укладений між сторонами 30.08.1999 р. N 69/01-ЕР, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався продавати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався купувати та здійснювати оплату за неї відповідно до умов договору. Сторони за договором визнали свої зобов'язання за договором між членами оптового ринку електроенергетики.

Умови вказаного господарського договору містять як загальні ознаки майнового договору, так і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві.

Так, відносини в галузі електроенергетики врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) та іншими нормативно-правовими актами: положенням "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженим Указом Президента України від 21.04.1998 р. N 335/98 ( 335/98 ) тощо. Основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах, визначених Законом України "Про електроенергетику", врегульовують, зокрема, ДЧОРЕ ( n0001227-96 ), Правила енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 30.08.1999 р. N 69/01-ЕР є господарським, при укладанні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднанні майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.

Так, унормований статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) порядок передбачає, що для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію, зокрема, оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне підприємство "Енергоринок", відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки (до внесення змін Законом від 10.01.2002 р. N 2921-III ( 2921-14 ) - "розподільчі рахунки") із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання електроенергії України.

Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), алгоритм розподілу коштів, який встановлюється НКРЕ України, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі і до таких рахунків ДП "Енергоринок". Таким чином умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового рику електроенергії та додатками до нього, а нормою закону.

Тому доводи скаржника про те, що приписи алгоритму не впливають на домовленість сторін за договором щодо оплати вартості товару, є помилковим.

Крім того, згідно умов укладеного договору, сторони домовились про те, що вони, поряд з зобов'язаннями, визначеними укладеним між ними договором, визнають свої зобов'язання за Договором між членами Оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ) ( n0001227-96 ) (п. 2.1., ст. 4 договору), якими встановлений порядок розрахунків за куповану ДП "Енергоринок" енергію. Так, за змістом пунктів 7.3., 6.11.7 Інструкції про порядок використання коштів ОРЄ, яка згідно п. 4.2 договору, є додатком ДЧОРЕ, розмір платежу за електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання залежить від встановленого НКРЕ України на відповідний день алгоритму та наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання коштів, які надійшли в якості оплати від постачальників електричної енергії.

Як встановлено судами двох інстанцій, позивач, всупереч ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), не довів належним чином недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у квітні 2004 року електричну енергію.

Отже, суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і обґрунтовано відмовили у позові.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами двох інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р. у справі N 35/217 - без змін.

Головуючий, суддя В.М.Палій

Суддя І.М.Васищак

Суддя Б.М.Грек