Про звернення стягнення на майно боржника

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.02.2003 N 4/202(03/032)

Розглянувши касаційну скаргу малого приватного підприємства "Спарк" на постанову Вищого господарського суду України від 20.11.2002 року у справі за позовом малого приватного підприємства "Спарк" до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в розмірі 137985,10 грн., встановив:

11 червня 2001 року мале приватне підприємство "Спарк" звернулось до арбітражного суду Донецької області з позовом про звернення стягнення на майно боржника.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що на підставі претензії про грошову заборгованість в сумі 137985,10 грн., визнаної ВАТ "МК Азовсталь", до установи банку направлена платіжна вимога N 6 від 19.04.2000 року про стягнення заборгованості у безспірному порядку, яка банком була повернута на підставі ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

ВАТ "МК Азовсталь" проти позову заперечувала з підстав пропуску строку позовної давності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду України від 15.04.2002 ( n0181700-02 ) року всі судові рішення по даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2002 року позов задоволено. Поновлено пропущений строк позовної давності для звернення до суду про захист порушеного права МПП "Спарк". Звернуто стягнення на майно ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на суму основного боргу 137985,10 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2002 року вказане рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2002 року залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2002 року.

23.01.2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою МПП "Спарк" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.11.2002 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови Вищого господарського суду України рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" - Зуєву М.В., яка проти скарги заперечувала, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2002 року, якою було скасовано рішення господарського суду від 26.06.2002 року та відмовлено у позові, грунтував свою постанову тим, що відповідно до п. 9 ст. 3, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), платіжні вимоги, акцептовані платником, є рішенням і підлягають виконанню державною виконавчою службою. При цьому МПП "Спарк" не надало доказів наявності поважних причин своєчасного пред'явлення до виконання державній виконавчій службі акцептовану претензію або звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом.

Проте такий висновок касаційного суду є помилковим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 381 Цивільного кодексу ( 435-15 ) без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Статтею 8 АПК ( 1798-12 ) України в редакції Закону N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97 року підприємства і організації, чиї права і законні інтереси порушені, у разі визнання їх претензії, мали право пред'явити до банку розпорядження про списання у безстроковому порядку визнаної боржником суми.

Згідно Інструкції N 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.96 року N 204 ( v0204500-96 ), чинної на час розгляду господарського спору, розділу IX, платіжна вимога N 6 від 19.04.2000 року про безспірне списання з ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" 137985 грн. 10 коп. на користь МПП "Спарк" є безакцептною.

Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) від 21.04.99 року N 606-XIV не передбачено виконання державною виконавчою службою неакцептованих платіжних вимог, не сплачених в строк.

З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 10.01.2002 року N 2922-III ( 2922-14 ), який набрав чинності з 20.02.2002 року, згідно ч. 5 ст. 8 ГПК України ( 1798-12 ), підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, мають право через 20 днів після отримання відповіді про визнання претензії, у якій не повідомляється про перерахування вказаної суми, звернутись для примусового стягнення заборгованості до виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). До заяви про порушення виконавчого провадження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то додається також копія претензії.

Таким чином, застосування п. 9 ст. 3, ст. ст. 4, 5 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) до спірних правовідносин апеляційним і касаційним судом є неправильним.

Згідно ст. ст. 101, 111 ГПК України ( 1798-12 ) у апеляційній і касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В порушення зазначених статей апеляційний і касаційний суд вийшли за межі своїх повноважень і розглянули вимоги щодо відсутності поважних причин для звернення до виконання акцептованої претензії до державної виконавчої служби, які не були предметом позову.

Крім того, Вищий господарський суд України не врахував, що Верховний Суд України у своїй постанові від 15.04.2002 року ( n0181700-02 ), скасовуючи у даній справі судові рішення, зазначив, що згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу ( 435-15 ), якщо строк позовної давності пропущений з поважних причин, порушене право підлягає захисту.

Господарський суд обгрунтовано прийшов до висновку, що з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та відміною картотеки, згідно зі ст. 19, виконання платіжної вимоги позивача в безспірному порядку стало неможливим, тому причини пропуску трьохрічного строку позовної давності для звернення до суду правильно визнав поважними і законно, на підставі ст. 80 Цивільного кодексу ( 435-15 ), цей строк поновив і задовольнив позов.

За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України та постанова Донецького апеляційного господарського суду, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягають скасуванню, а законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу МПП "Спарк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20.11.2002 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2002 року скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2002 року залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.