Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2005 Справа N 17/199

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В., за участю представників сторін позивача - не з'явились, повідомлені належним чином, відповідача - не з'явились, повідомлені належним чином, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2004 року за позовом приватного підприємця Лученкова П.В. до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.03.2004 N 0000262304/0.

Приватним підприємцем Лученковим П.В. заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.03.2004 року N 0000262304/0, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення вимог абзацу 5 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) на загальну суму 1700 грн., у зв'язку з реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів за відсутності декларації про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби.

Господарський суд Полтавської області рішення від 03.08.2004 року (суддя Коршенко Ю.О.) позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.03.2004 N 0000262304/0 задовольнив. Рішення суду вмотивоване тим, що податковими органом при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення неправомірно застосовано законодавство, що регулює податкові відносини, зокрема підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), оскільки штрафні санкції за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) не передбачені як вид податків, зборів, обов'язкових платежів, перелік яких визначено Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 16.11.2004 року (судді Сибіга О.М., Самусенко С.С., Федорова М.О.) перевірене рішення господарського суду Полтавської області залишив без змін з тих самих підстав, а апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

Миргородська об'єднана державна податкова інспекція звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ), статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ), пункту 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затв. наказом Державної податкової адміністрації України N 253 ( z0567-01 ) від 21.06.2001 року. Податкова служба посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано факт відсутності законодавчо встановлених вимог до форми рішення, яким реалізуються повноваження податкового органу при застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з мотивів, наведених в судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Полтавської області та постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Господарськими судам попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена перевірка господарської одиниці - магазину, що належить суб'єкту підприємницької діяльності Лученкову П.В. з питань правомірності здійснення розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу за результатами якої було складено акт від 18.03.2004 року N 003916. На підставі акта перевірки податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.03.2004 року N 0000262304/0, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення вимог абзацу 5 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ).

Приватний підприємець звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції.

Відмовляючи в позові господарські суди попередніх інстанцій, виходили з того, що згідно з вимогами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) фінансові санкції застосовуються на підставі рішення відповідного органу, натомість прийняття податкового повідомлення-рішення вищезазначеним Законом не передбачено; визначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), а за таких обставин податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.03.2004 року N 0000262304/0 видане відповідачем не правомірно.

З такою позицією господарських судів погодитися не можна.

Вирішуючи спір, господарський суд на підставі встановлених обставин справи повинен зробити висновок, чи пов'язує чинне законодавство настання для сторін у справі тих юридичних наслідків, які складають предмет спору. Проте недотримання органом державної податкової служби форми акта не може бути самостійною підставою визнання його недійсним.

Разом з тим, фактичні обставини щодо наявності у відповідача обов'язку сплатити податковий борг за платежем фінансові санкції в зазначеній сумі судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи в повній мірі не досліджувались.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2004 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2004 року у цій справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2004 року у справі N 17/199 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.