Тип: Постанова
№ 9/191
Дата: 16 березня 2006 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2006 Справа N 9/191
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Шаргала В.І.
розглянула касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Трейдінг ЛТД" (далі Товариство)
на рішення господарського суду міста Києва
від 20.07.05
у справі N 9/191
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства
до товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (далі Завод)
про стягнення 41 215,05 грн.
В засіданні 09.02.06 взяли участь представники
- позивача: Дудар В.Г. (за дов. N 600 від 14.07.05) - у судовому засіданні 09.02.06, 16.03.06;
- відповідача: не з'явилися.
Ухвалою від 10.01.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України від 09.04.04, касаційна скарга Товариства N 1011 від 16.12.05 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 09.02.06.
Вказаною ухвалою суду Завод було зобов'язано надати відзив на касаційну скаргу Товариства до початку розгляду справи по суті. Оскільки на момент розгляду справи у судовому засіданні 09.02.06 вказані вимоги суду Заводом виконано не було, а до початку судового засідання 09.02.06 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшла телеграма Заводу, в якому ставилося питання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника, то ухвалою від 09.02.06 колегії суддів Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 16.03.06.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у черговій відпустці, для розгляду справ, призначених до перегляду в касаційному порядку на 16.03.06 колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П., розпорядженням від 13.03.06 заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. було створено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий - Першиков Є.В., судді: Савенко Г.В., Шаргало В.І., яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини сторони було повідомлено на початку судових засідань 09.02.06, 16.03.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у судовому засіданні 16.03.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 20.07.05 господарського суду міста Києва (суддя Жирнов С.М.) в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.07.05 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті оскарженого рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ).
Скаржник зазначає, що при прийнятті рішення місцевим судом не було надано належної оцінки всім наявним у справі доказам, у зв'язку з чим суд прийшов до невірного висновку, що Завод мав спочатку оплатити товар, а після цього отримати його від Товариства, оскільки в матеріалах справи є видаткові та залізничні накладні, гарантійний лист Заводу на погашення заборгованості та ін.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Заводу не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі матеріалів справи 13.10.04 між Товариством та Заводом було укладено договір N 190/04/ПК на поставку кварцового піску (далі Договір).
На підставі Договору судом першої інстанції встановлено, що Товариство, визначено як Постачальник, зобов'язалося поставити, а Завод, визначений як Покупець, - подати заяви згідно п. 1.2 Договору, оплатити і прийняти кварцовий пісок Новоселівського родовища, в терміни та в кількості вказані у цьому Договорі. Згідно умов Договору кількість піску, передбачена до поставки в певному місяці, поставляється протягом цього місяця партіями та в терміни, які вказуються в письмових заявках, що подаються Заводом до Товариства. Пісок поставляється на умовах РСА - залізнична станція призначення згідно вантажних реквізитів одержувача піску.
Місцевим господарським судом також встановлено, що вартість поставки піску на умовах ІНКОТЕРМС 2000 ( 988_007 ), складається з вартості піску (ціна + ПДВ), плівки (ціна + ПДВ) та витрат Товариства на перевезення піску (залізничний тариф + ПДВ). Товариство вказує вартість піску, плівки та витрат на перевезення окремими рядками в рахунку-фактурі на пісок.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції врахував, що відповідно до п. 3.6 Договору, поставка кожної партії піску здійснюється за умови попередньої оплати Заводом повної вартості поставки цієї партії піску. Таку оплату Завод зобов'язаний здійснити безготівковим перерахуванням коштів на поточний рахунок Товариства за десять календарних днів до початку вказаного в заявці терміну поставки цієї партії піску.
Господарський суд міста Києва взяв до уваги, що спірна поставка вантажу була здійснена Товариством без урахування вимог п. 3.6 Договору, тобто без попередньої оплати, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що у Товариства не виникло право на подання позову про стягнення з заводу основного боргу та інших похідних від нього у загальній сумі 41 215,05 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України ( 436-15 ) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, статтею 526 Цивільного кодексу України, яка регламентує загальні умови виконання зобов'язань, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що в відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що всупереч наведеному, господарським судом міста Києва при вирішенні спору не було належно оцінено докази та на надано правового обґрунтування відхиленим доводам Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які стосуються оцінки доказів, які, проте, не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при попередньому розгляді справи господарськими судами було не повно досліджено обставини справи, та, відповідно, не було надано правової оцінки вказаним обставинам, чим порушено вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Трейдінг ЛТД" N 1011 від 16.12.05 задовольнити.
Рішення від 20.07.05 господарського суду міста Києва у справі N 9/191 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Є.Першиков
Судді: Г.Савенко В.Шаргало