Про відшкодування шкоди

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2004 Справа N 10/172

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого М. Остапенка,

суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

на постанову від 07.06.2004 Київського апеляційного господарського суду

у справі N 10/172

за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

до

1) ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві

2) Відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва

3) Міністерства юстиції України

4) Управління Державного казначейства України у м. Києві

про відшкодування шкоди у розмірі 307910,94 грн.

в судове засідання прибули представники сторін:

позивача Зарубіній Т.М. (дов. від 29.04.2004)

відповідача-2 Єфіменко Д.О. (дов. від 19.02.2004)

відповідача-3 Власенков О. О. (дов. від 13.10.2003)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що незважаючи на порушення судом справи про банкрутство позивача, 18.06.2003 ВДВС у Печерському районі у м. Києві направлено до банківської установи платіжну вимогу N 488/4 від 18.06.2003 про списання з позивача 36870840,01 грн. на виконання наказу господарського суду м. Києва від 18.04.2003 N 10/255, яка банківською установою була виконана.

Ухвалою від 20.10.2003 у справі N 10/255 господарського суду м. Києва визнані неправомірними дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення грошових коштів у сумі 307910,94 грн.

Отже, незаконними діями першого відповідача, який є органом державної влади заподіяно позивачу матеріальну шкоду у розмірі незаконно списаних грошових коштів.

А тому відповідно до положень ст.ст. 11, 86 Закону України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ), ст. 1173 ЦК України ( 435-15 ) заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному ст. 47 Закону України "Про державний бюджет на 2004 рік" ( 1344-15 ) шляхом безспірного списання коштів з рахунків державного бюджету органами Державного казначейства України.

За уточненою позовною вимогою позивач просить також стягнути з відповідачів NN 1, 3, які мають солідарну відповідальність, моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.04.2004 (суддя О. Дудун) позовні вимоги задоволені в частині стягнення з першого відповідача шкоди, заподіяної позивачу щодо примусового стягнення з його рахунку грошових коштів у розмірі 307910,94 грн. Списання присуджених до стягнення коштів доручено управлінню Державного казначейства у м. Києві. У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовлено.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог про заподіяння позивачу шкоди незаконними діями першого відповідача та відсутністю доказів про заподіяння відповідачами N 1, 3 моральної шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2004 (колегія суддів: В. Коваленко, О. Вербицька, М. Малетич) рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що неправомірність дій ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, встановлена ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2003 за позовом ТОВ "Енергія МК" до ВАТ "ДЕК "Центренерго" про розгляд скарги ВАТ "ДЕК "Центренерго" на дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, не є підставою звільнення позивача від доказування у розумінні норми ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) про заподіяння ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві позивачу шкоди, так як ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві не має статусу сторони у зазначеній вище справі. Зважаючи на викладене, позивачем не доведено, що перший відповідач був повідомлений про порушення відносно позивача справи про його банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зазначені відомості відсутні і в матеріалах справи.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови положень ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ).

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України ( 1798-12 ) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарським судом. Зважаючи на те, що оскарження дій органів Державної виконавчої служби до господарського суду можливе лише стосовно виконання ними судових рішень, та такі скарги розглядаються у межах порушеного судом позовного провадження, за результатами якого ухвалюється судове рішення. Однак, процедура такого розгляду не змінює статусу сторін у справі, якими є скаржник та особа, дії якої оскаржуються. А тому визнання ухвалою господарського суду від 20.10.2003 у справі N 10/255 неправомірними дій першого відповідача щодо порушення ним виконавчого провадження та стягнення грошових коштів з рахунку позивача у період введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів, є фактом, що має преюдиційне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційна скарга ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" задовольнити.

Постанову від 07.06.2004 Київського апеляційного господарського суду у справі N 10/172 скасувати.

Рішення від 13.04.2004 господарського суду м. Києва у справі N 10/172 залишити без зміни.