Щодо сплати акцизного збору при переробці давальницької сировини

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.02.2003 Справа N А-1/160

Щодо сплати акцизного збору при переробці давальницької сировини

Відкритим акціонерним товариством "НП" 14 травня 2002 року заявлений позов до Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення відповідача від 29.03.2002 р. N 91/2300152230/1461, яким позивачеві донараховано 8387062 грн. акцизного збору за січень 2002 р. та застосовані фінансові санкції у розмірі 9645121,30 грн. Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю порушень з боку товариства вимог статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ), з огляду на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі N 8/194 позивач зобов'язаний відвантажити фірмі ДП "Фірма ФА" нафтопродукти, виготовлені за договорами від 01.06.2001 р. N 7-09-0070-01-17, N 7-09-0071-01-17, N 7-09-0072-01-17, N 7-09-0073-01-17, без попередньої сплати акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської установи про перерахування, оскільки вироблений, переданий та відвантажений нафтопродукт не є об'єктом обкладання акцизним збором для ВАТ "НП".

Позивач вважав необгрунтованим посилання в акті податкової служби, на підставі якого винесене оспорюване рішення ОДПІ, на приписи частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) та частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 6 червня - 3 липня 2002 р., прийнятим суддею, задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення Надвірнянської ОДПІ від 29.03.2002 р. N 91/2300152230/1461 через його невідповідність приписам статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ).

Рішення суду мотивоване тим, що донарахування позивачеві акцизного збору є неправомірним з огляду на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2001 р. у справі N 8/194 встановлено, що платником акцизного збору за продукцію, вироблену, передану або відвантажену ВАТ "НП" згідно з договорами від 01.06.2001 р. N 7-09-0070-01-17, N 7-09-0071-01-17, N 7-09-0072-01-17, N 7-09-0073-01-17, є контрагент позивача ДП "Фірма ФА". Згадане рішення господарського суду у справі N 8/194 не скасоване і є обов'язковим до виконання на всій території України, що підтверджено ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.2002 р., яка винесена з урахуванням змін до частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) та частини 1 статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ).

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 16 жовтня 2002 р. перевірене рішення господарського суду Івано-Франківської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції залишив без задоволення.

Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі й відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

При цьому заявник обгрунтовує касаційну скаргу тим, що судом не враховані положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ), приписи якого поширюються на позивача як платника акцизного збору. Зокрема, статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" передбачена відповідальність платників акцизного збору за правильне обчислення і своєчасність стягнення акцизного збору до бюджету.

Податкова служба посилається на те, що судом неправомірно не взяті до уваги приписи статті 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ), відповідно до вимог якої судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону. Наголошує на тому, що судом не враховані положення підпункту 1.2 пункту 1 Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 р. у справі N 1-17/2002 ( v001p710-02 ) (зі змінами та доповненнями, внесеними Ухвалою Конституційного Суду України від 14.03.2002 р. N 3-уп/2002 ( va03u710-02 ), якими визначено, що положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Крім того, ДПІ наголошує на приписах статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), якими передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Генеральна прокуратура України на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) долучилася до справи на стадії касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Позивачем надано відзив, у якому він просить залишити без змін постанову апеляційного суду як таку, що відповідає приписам чинного законодавства, а касаційну скаргу вважає такою, що не містить касаційних доводів.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ), 2-4, 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ), 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2002 року у справі N А-1/160 і рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.-03.07.2002 р. скасувати.

У позові відмовити.

Касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.