Про визнання недійсним рішення ДПІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2004 Справа N А25/157

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.10.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Усенко Є.А.,

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

на постанову від 20.02.2003 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N А25/157

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

до ДПІ у Жовтневому районі міста Кривого Рогу

третя особа: Служба безпеки України

про визнання недійсним рішення ДПІ

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Майтак І.В. (довіреність від 02.01.2004 р. N 53-02/10)

від відповідача: Бобченко А.Є. (довіреність від 13.07.2004 р. N 11620/9/10)

третя особа: Лень М.В. (довіреність від 23.06.2004 р. N 22/82-Д)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2002 року (суддя Чередко А.Є.) по справі N А25/157 визнано недійсним рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Кривого Рогу від 14.03.2002 року N 188-23-00191307/2348 про застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства; стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Євстигнеєв О.С., судді - Тищик І.В., Чимбар Л.О.) від 20.02.2003 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2002 року у справі N А25/157 скасовано; в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року по даній справі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2002 року залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: глави 3 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), норм Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ), п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), норм Указу Президента України від 02.10.99 р. N 1262 ( 1262/99 ) "Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей", норм Розпорядження Президента України від 27.10.1999 р. N 276/99-рп ( 276/99-рп ) "Про заходи для завершення будівництва недобудованих житлових будинків"; норм постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. N 568 ( 568-98-п ) "Про методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням" (далі Методологія), норм постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.99 року N 2166 ( 2166-99-п ) "Про комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей", норм розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.1999 р. N 1436-р ( 1436-99-р ) та ст.ст. 4-2, 35 і 43 ГПК України ( 1798-12 ).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа суду не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, пояснення на підтримку доводів касаційної скарги представника третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 14.03.2002 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Кривого Рогу було винесено рішення N 188-23-00191307/2348 про застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, за яким позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 723653,99 грн. та застосовано штраф по податку на прибуток підприємств у сумі 132813,50 грн.

Підставою для винесення оспорюваного рішення став акт перевірки позивача від 14.03.2002 р. N 374. У ході перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно використовував пільги по податку на прибуток у вигляді зменшення своїх податкових зобов'язань на суму вартості матеріальних активів інвестованих на будівництво житла для військовослужбовців на загальну суму 723653,99 грн. Об'єкт, у який здійснювались інвестиції (житловий будинок у м. Львів, вул. М.Хвильового, 4) розпочинався будівництвом не для військовослужбовців, а на замовлення Львівського комбінату хлібопродуктів. Тому позивачем не витримані умови п. 22.3 ст. 22 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та Методології ( 568-98-п ).

Як свідчать матеріали справи позивач здійснював у червні та липні 2001 р. інвестування матеріальних активів (постачання аглоруди) на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей. Так, 30.05.1997 р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, в особі ЗАТ "Юридична безпека" (Замовник) та АТ "Укргазпром" (Інвестор) був укладений договір N 39-85, предметом якого було інвестування інвестором частини прибутків на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Міністерства та членів їх сімей. 04.06.1997 р. сторони уклали додаткову угоду N 1 до договору N 39-85 від 30.05.1997 р., згідно якої сторони передбачили внесення інвестицій Інвестором шляхом надання Замовнику векселів, виданих СП "Ірєн".

14.09.1999 р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Службою безпеки України був укладений договір N 4395 передачі права використання інвестицій для будівництва житла військовослужбовцям та членам їх сімей, відповідно до п. 1 якого Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи передало право використання інвестицій для будівництва житла військовослужбовцям, згідно договору N 39-85 від 30.05.1997 р.

17.11.1999 р. між Службою безпеки України (Замовник) та ПАК "Нафтогаз України" (Інвестор) був укладений договір N 5935 про інвестування будівництва (придбання) житла для військовослужбовців Служби безпеки України. Предметом цього договору було інвестування коштів Інвестора на будівництво та придбання житла для військовослужбовців Замовника та членів їх сімей (п. 1.1. договору). За п. 1.2 договору він є додатком до договору інвестування житла військовослужбовцям України N 39-85 від 30.05.1997 р. Відповідно до постанови КМ України ПАК "Нафтогаз України" є правонаступником АТ "Укргазпром". Обсяг інвестицій був встановлений сторонами у розмірі 150000000,00 грн.

У зв'язку з неспроможністю Інвестора - НАК "Нафтогаз України" виконати свої зобов'язання за договором N 39-85 від 30.05.1997 р. та договором N 5935 від 17.11.1999 р., між Службою безпеки України (Замовник) та ДП "Криворізький державний залізорудний комбінат" (Інвестор) 21.05.2001 р. був укладений договір N 5935/7 про інвестування будівництва житла для військовослужбовців Служби безпеки України та членів їх сімей. Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що Інвестор зобов'язується у межах договору N 39-85 від 30.05.1997 р. здійснювати подальше інвестування будівництва житла для військовослужбовців Замовника у розмірі 3500000,00 грн. За умовами договору та додатку до нього N 2 від 31.05.2001 р. Інвестор здійснює інвестування шляхом постачання матеріальних цінностей (аглоруди) для будівництва житла - повіреному Замовника, а саме ТОВ "Ел-Інвест". Як свідчить статут ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", зареєстрований виконавчим комітетом Криворізької міської Ради 30.07.2001 р., воно є правонаступником ДП "Криворізький державний залізорудний комбінат".

На виконання своїх зобов'язань по договору N 5935/7 від 21.05.2001 р. позивачем були здійснені інвестиції шляхом постачання повіреному - ТОВ "Ел-Інвест" аглоруди у кількості 11320 тн. на загальну суму 723653,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі активів, підписаними Інвестором та Замовником, специфікацією матеріальних активів, що залучаються для будівництва, розрахунком вартості інвестицій, а також довідками N 1 за червень 2001 р. про надання інвестицій та про цільове використання інвестицій на будівництво житла, а також довідками N 2 за червень, липень 2001 р. про надання інвестицій та про цільове використання інвестицій на будівництво житла, наданими Службою безпеки України. Згідно вищевказаних довідок інвестиції вносились позивачем на будівництво житлового будинку у м. Львові, вул. М.Хвильового, 4, будівництво якого розпочалося у січні 1997 р. Початок будівництва вказаного житлового будинку до 01.07.1997 р. також підтверджується листом ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 17.07.2001 р. N 10618/15-0.

Як свідчать матеріали справи, первісним Інвестором по договору N 39-85 від 30.05.1997 р. АТ "Укргазпром" на 1 липня 1997 р. проведені фактичні витрати по договору, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 24.06.1997 р. та актом вексельного платежу, підписаних Інвестором та Замовником.

Про зміни, які відбувалися у процесі інвестування житла для військовослужбовців по договору N 39-85 від 30.05.1997 р. щодо сторін договору, розміру інвестицій та об'єктів інвестування, Служба безпеки України повідомляла податкові органи шляхом направлення відкоригованих реєстрів інвестиційних угод, які відповідають п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), до якого включені інвестиційні угоди укладені з НАК "Нафтогаз України" (лист N 17/01-55 від 08.01.2000 р.) та ДП "Криворізький державний залізорудний комбінат".

Згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської Ради від 08.08.2002 р. N 948 "Про закріплення службового житла за співробітниками Служби безпеки України в будинку N 4 на вулиці Хвильового" військовослужбовці Служби безпеки України дійсно отримали житло у житловому будинку у м. Львові, по вул. М.Хвильового, 4, у який здійснював інвестування матеріальних активів позивач.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) кошти, спрямовані платником податку на будівництво житла для військовослужбовців за укладеними до першого липня 1997 р. угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців, по яких на 1 липня 1997 р. проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного періоду, в якому здійснювалось таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до першого липня 1997 р., але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту (01.01.2002 р.).

У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за ціною і процедурою, що визначаються за методологією, встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного періоду, в якому здійснювалось таке інвестування.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач здійснював інвестування в рамках договору N 39-85 від 30.05.1997 р. про залучення матеріальних цінностей з метою інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, тобто за угодою укладеною до 01.07.1997 р. За цією угодою первісним інвестором АТ "Укргазпром" були проведені фактичні витрати до 01.07.1997 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) не містить припису відносно того, що не підпадають під дію умов, встановлених п. 22.3 Закону, об'єкти, які не були додані до предмету інвестування, визначеного угодою укладеною до 01.07.1997 р. Тобто Закон пред'являє вимоги у цьому випадку до угоди, а не до конкретного об'єкту інвестування, якщо він розпочатий будівництвом до 01.07.1997 р. Це також стосується і здійснення фактичних витрат саме по угоді, яка укладена до 01.07.1997 р., а не у конкретний об'єкт інвестування, який передбачений саме первісною угодою. Житловий будинок у м. Львові, вул. М.Хвильового, 4 (будівництво якого фінансувалося позивачем шляхом передачі майнових активів), був розпочатий будівництвом до 01.07.1997 р. іншими замовниками та фінансувався з інших джерел, але Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність зменшення податкових зобов'язань платника податку на інвестування у будинки розпочаті будівництвом до першого липня 1997 р. та не пред'являє вимог до первісних замовників житла, джерел їх первісного фінансування та включення таких об'єктів до предмету інвестування саме первісних угод про інвестування житла для військовослужбовців. Тому той факт, що фактичні витрати по будівництву житлового будинку у м. Львові, вул. М.Хвильового, 4, до 01.07.1997 р. були зроблені не Замовником по договору N 39-85 від 30.05.1997 р., а іншими особами не свідчить про відсутність у позивача права на пільгу щодо сплати податку на прибуток, яка встановлена п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, у договорі N 39-85 від 30.05.1997 р. сторонами взагалі не визначався перелік об'єктів у які буде здійснено інвестування для будівництва житла для військовослужбовців, тому місцевий суд правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що житловий будинок у м. Львові по вул. М.Хвильового, 4, не містився як об'єкт інвестування у зазначеному договорі. Визначення умов договору, а у даному випадку об'єктів інвестування, є виключною компетенцію сторін договору. Чинним законодавством України не встановлено, що інвестування можливо лише у ті об'єкти, які містяться у первісній редакції інвестиційного договору. Таким чином не ґрунтується на нормах права та є хибним висновок відповідача та апеляційного господарського суду, що позивач не мав права здійснювати інвестування у об'єкти, які не були зазначені у первісній угоді про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та члені їх сімей.

Відповідно до Розпорядження Президента України "Про заходи щодо завершення будівництва недобудованих житлових будинків" від 27.10.1999 р. N 276/99-рп ( 276/99-рп ), Кабінету Міністрів України було доручено удосконалити механізм спрямування коштів і матеріальних активів, що інвестуються у будівництво житла для військовослужбовців та члені їх сімей, з метою завершення будівництва недобудованих житлових будинків, реконструкції гуртожитків, казарм, тощо та вирішити питання щодо укладення до 01.01.2000 р. Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, що мають військові формування, додаткових угод до інвестиційних угод, укладених до 01.07.1997 р. для завершення розпочатих будівництвом до 01.07.1997 р. житлових будинків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.1999 р. N 1436-р ( 1436-99-р ) встановлено, що Міноборони та інші центральні органи виконавчої влади, що мають військові формування, укласти до 01.01.2000 р. додаткові угоди до інвестиційних угод, укладених до 1 липня 1997 р., для завершення розпочатих будівництвом до 01.07.1997 р. житлових будинків.

Відповідно до ч. 3-6 п. 10 Методології ( 568-98-п ), якщо інвестор не виконує зобов'язань за інвестиційними угодами, укладеними до 1 липня 1997 р., та додатковими угодами (договорами), замовник може залучити нових інвесторів. У разі продовження виконання цих угод (договорів) новим інвестором замовник вносить необхідні корективи до відповідних реєстрів з повідомленням про це органу Державної податкової адміністрації за місцем реєстрації підприємства. При цьому обсяг інвестицій, визначений у реєстрах, корегуванню не підлягає. Зобов'язання нового інвестора щодо сплати податку на прибуток зменшуються згідно з пунктом 22.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Замовниками розробляється також програма будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей виходячи з можливостей отримання інвестицій.

Таким чином суд першої інстанції зробив вірний висновок, що з метою забезпечення житлом військовослужбовців інвестування може проводитись у завершення будь-яких розпочатих будівництвом до 01.07.1997 р. житлових будинків.

На виконання вищевказаних нормативних актів Службою безпеки України і було залучено до інвестування позивача з метою завершення будівництва недобудованих житлових будинків для забезпечення житла військовослужбовців Служби безпеки України та скориговані реєстри інвестиційних угод.

Крім того, п. 20 Методології ( 568-98-п ) встановлено, що контроль за дотриманням процедури інвестування та вимог щодо оцінки активів і за цільовим інвестуванням будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється замовниками, Мінфіном та його регіональними органами відповідно до законодавства. Замовник - Служба безпеки України підтверджує здійснення позивачем інвестицій відповідно до взятих на себе зобов'язань. Відповідно до п. 12 Методології затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. N 568, податкові зобов'язання інвесторів щодо податку на прибуток підприємств зменшуються на суму інвестицій, внесених (переданих) у вигляді коштів, векселів та активів за інвестиційними угодами, які відповідають вимогам пункту 22.3 Закону ( 334/94-ВР ), на період до завершення, але не пізніше ніж до 1 січня 2002 р., будівництва об'єктів житла, розпочатого до 1 липня 1997 року. Зараховуються у зменшення податкового зобов'язання інвестора суми інвестицій, внесених за зазначеними інвестиційними угодами як з 1 липня 1997 р., так і до цієї дати. Зараховуються починаючи з 1 листопада 1999 р. у зменшення податкових зобов'язань інвесторів обсяги коштів та матеріальних активів, спрямованих платниками податків на прибуток підприємств для завершення розпочатого до 1 липня 1997 р. будівництва житла, за додатковими угодами (договорами).

Пунктом 13 Методології ( 568-98-п ) встановлено, що підставою для зарахування суми інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора - платника податку на прибуток є такі документи: інвестиційна угода, яка укладена до 1 липня 1997 р. і за якою на цю дату проведені фактичні витрати; додаткова угода про уточнення обсягів інвестицій або номенклатури активів, визначених у зазначеній інвестиційній угоді; додаткова угода (договір); договір на завершення виконання інвестиційної угоди та додаткової угоди (договору) новим інвестором; довідки про надання інвестицій та цільове використання коштів на спорудження житлових будинків; специфікація активів, що передаються за інвестиційною угодою; акти приймання-передачі активів; договори щодо обміну наявних активів на необхідні будівельні матеріали (у разі потреби); розрахунок вартості інвестицій, внесених у вигляді активів; копія акта передачі матеріальних активів замовником будівельній організації на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей (підряднику за договором підряду або пайової участі). Суд першої інстанції встановив, що усі перелічені необхідні документи маються в наявності у позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно користувався пільгою по оподаткуванню, наданою п. 22.3 ст. 22 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), так як діяв в рамках інвестиційної угоди укладеної до 01.07.1997 р., по якій були зроблені фактичні витрати до 01.07.1997 р. та інвестував в об'єкти, які були розпочати будівництвом до 01.07.1997 р. з дотриманням вимог встановлених п. 13 Методології ( 568-98-п ). Таким чином, у даному випадку були витримані усі три умови, які встановлені п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За таких підстав, суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) від 22.05.1997 р., норми Постанови Кабінету Міністрів України N 568 від 27.04.1998 р. "Про методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням" та правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), що призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі та є підставою відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) для скасування постанови про відмову в позові та залишення без змін рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року у справі N А25/157 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2003 року у справі N А25/157 - скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2002 року у справі N А25/157 - залишити без змін.