Тип: Постанова
№ 3/152
Дата: 20 травня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 3/152
(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.О.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Надвірнянської ОДПІ, м. Надвірна
на постанову від 12.12.2003 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 3/152 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Санаторій "Прикарпаття", м. Яремча
до Надвірнянської ОДПІ, м. Надвірна
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000112301/0 від 19.05.2003 року
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Семенишин М.В. (доручення N 2 від 19.05.2004 р.)
від відповідача: Гуменюк Б.С. (довіреність N 613/10 від 05.02.2003 р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Шпилька М.М.) від 25.09.2003 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дубник О.П., судді Бобеляка О.М., Орищин Г.В.) від 12.12.2003 р., по справі N 3/152 позов задоволене; визнане недійсним рішення Надвірнянської ОДПІ N 0000112301/0 від 19.05.2003 р.; стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. інформаційних послуг.
В касаційній скарзі Надвірнянська ОДПІ просить скасувати ухвалені по справі судові акти, в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме п.7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ), пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), пп.5.8.2 п.5.8 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України N 166 ( z0250-97 ) від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 9 липня 1997 р. N 250/2054.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлене, що з 01.01.2002 р. позивач перейшов на спрощену систему оподаткування і відповідно до вимог ст. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999 р N 746/99 ( 727/98, 746/99 ) не є платником податку на додану вартість.
Згідно ч.2 пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом, порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.
Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 цього ж закону ( 168/97-ВР ) у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
На підставі викладених норм колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), як і Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" N 727/98 ( 727/98 ) від 03.07.1998 року (з змінами і доповненнями), не передбачає коригування податкового кредиту попередніх звітних періодів в момент їх переходу на спрощену систему оподаткування, а лише передбачає втрату взагалі права на податковий кредит після такого переходу, відповідно, з моменту набуття статусу платника єдиного податку.
Колегія суддів також вважає, що сплату єдиного податку не можна вважати неоподатковуваною операцією, пряме визначення якої в Законі України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) відсутнє, оскільки єдиний податок є альтернативним способом оподаткування в складі спрощеної системи оподаткування, яка передбачає заміну деяких загальнодержавних та місцевих податків і зборів єдиним податком, що об'єднує в собі всі скасовані для таких платників податки та збори, в тому числі включає в себе ПДВ. На думку колегії суддів, під неоподатковуваними операціями в розумінні вищенаведеної норми пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" законодавець мав на увазі саме окремі операції одного звітного періоду, передбачені п.3.2 ст. 3, ст. 5 цього закону, а не альтернативний спосіб оподаткування, ще і тому, що в вищенаведеному підпункті йдеться про право включення платниками податку до суми податкового кредиту відповідної частки податку, сплаченого при виготовленні або придбанні товарів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, а не про його виключення особами, які не є платниками ПДВ, шляхом коригування податкового кредиту попередніх звітних періодів.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Надвірнянської ОДПІ від 12.01.2004 року N 137/10/10-17 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 року у справі N 3/152 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2003 року у справі N 3/152 - без змін.