Про визнання недійсним рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11 - 21.11.2002 Справа N 33/143

(постанову залишено без зміни постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2003)

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів: головуючого Першиков Є.В., суддів: Ходаківська І.П., Цвігун В.Л.

розглянула касаційну скаргу ДПА у м. Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.02

та рішення господарського суду м. Києва від 11.04.02

у справі N 33/143

за позовом ТзОВ "Дисконт-2000", м. Київ

до ДПА у м. Києві

про визнання недійсним рішення

у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: С., довір. від 14.11.02 N 20

відповідача: К., довір. від 13.11.02 N 1269/9/10-1005

В засіданні оголошувалась перерва до 21.11.2002 р.

За згодою сторін відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 14.11.02 оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 22.02.02 N 111/10/22-307 про результати розгляду скарги на підставі того, що рішення прийнято після закінчення встановленого п.5.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" ( 2181-14 ) двадцятиденного строку для розгляду скарги платника податків.

Рішенням від 11.04.02 господарського суду м. Києва (суддя Лосєв А.М.) позовні вимоги задоволено, рішення ДПІ у м. Києві N 111/10/22-307 від 22.02.02 про результати розгляду скарги визнано недійсним. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту вчасного направлення позивачу рішення ДПІ у м. Києві про продовження строку розгляду скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в який просив рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням вимог п.66 та пп."г" п.203 Порядку пересилання поштових відправлень, затв. наказом Українського ДП поштового зв'язку "Укрпошта" від 31.10.01 N 445 ( v0445253-01 ); пп.3.6.4. п.3.6 Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затв. наказом ДПА України від 01.07.98 N 315; п.10 Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України від 02.03.01 N 82 ( z0238-01 ); пп.5.2.2 п.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ).

Постановою від 21.08.02 Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Новіков М.М., судді: Мартюк А.І., Мачульський Г.М.) зазначене рішення залишено без змін з тих же підстав.

ДПА у м. Києві, не погоджуючись з рішенням та постановою суду, звернулася з касаційною скаргою про їх скасування на підставі невідповідності нормам матеріального права.

Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту і об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга позивача N 123/01 від 28.12.01 надійшла до ДПА в м. Києві 28.12.01 та зареєстрована за вх. N 7067/10. Отже, встановлений п.п. 5.2.2 п.5 ст. 5 Законом України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) двадцятиденний строк надіслання позивачу рішення N 192А/10/22-306 від 16.01.02 про подовження строків розгляду скарги закінчився 17.01.02.

Судом першої та апеляційної інстанції було досліджено підстави, на яких ґрунтуються доводи ДПА у м. Києві стосовно своєчасного відправлення відповіді позивачу та зроблено висновок, що надані суду докази направлення ДПА в м. Києві рішення про подовження терміну розгляду скарги N 192А/10/22-306 від 16.01.02 на рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва N 2097/22-507-30263943/23969 від 15.11.2001 саме 16.01.02, спростовуються матеріалами справи. Наданий відповідачем реєстр відправки листів від 16.01.02 (арк.справи 18) не відповідає вимогам п.66 та пп."г" п.203 Порядку пересилання поштових відправлень, затв. наказом Українського ДП поштового зв'язку "Укрпошта" від 31.10.01 N 445 ( v0445253-01 ): він не містить відомостей про масу листа, плату за пересилку та номер за зошитом ф.ф. 11, 3, 5. Попередні суди по наданим сторонами документам встановили, що рішення ДПА про подовження терміну розгляду скарги позивача від 16.01.02 відповідач відправив з порушенням встановленого Законом двадцятиденного строку 23.01.02. Позивач рішення ДПА з датою від 16.01.02, прийняте поштою 23.01.02, отримав 24.01.02.

На підставі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними ті обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У пп.5.2.2. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) зазначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. Керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржником не надано доказів, які б свідчили про направлення рішення про подовження строку розгляду скарги у встановленому порядку позивачу саме 16.01.02.

Посилання скаржника на те, що для виконання вимог нормативних актів щодо повідомлення платника податків про подовження строків розгляду скарги податковому органу достатньо відправити рішення про таке подовження простим листом також спростовується матеріалами справи, а саме, написом на листі ДПА у м. Києві від 16.01.02 N 192А/10/22-306, в якому зазначено, що даний лист надсилається поштою з повідомленням про вручення (арк. справи 13).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги ДПА у м. Києві відмовити.

2. Рішення від 11.04.02 господарського суду м. Києва та постанову від 21.08.02 Київського апеляційного господарського суду у справі N 33/134 залишити без змін.