Тип: Постанова
№ 15/124
Дата: 03 березня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2005 Справа N 15/124
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві на постанову від 06.10.2004 року Одеського апеляційного господарського суду у справі N 15/124 господарського суду Миколаївської області за позовом ВАТ "Астра-Транс", м. Миколаїв, до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - не з'явились від відповідача - Продун В.М. (довіреність від 07.12.2004 р. N 6196/10-000), ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Середа О.Ф.) від 02.08.2004 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Поліщук Л.Б., судді - Бандура Л.І., Туренко В.Б.) від 06.10.2004 року, по справі N 15/124 позов задоволено повністю; визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.04.2004 року N 0003392301/4, прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва; стягнуто з відповідача на користь позивача держмито у сумі 85 грн. та 118 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Миколаєві просить скасувати ухвалені по справі судові акти та в позові позивачу відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (далі - Закон 2181), пункту 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. N 110 ( z0268-01 ), зареєстрованої Міністерством юстиції України 23.03.2001 р. під N 268/5459.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) оцінка доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив лише із того, що відповідач застосував штрафну санкцію і нарахував її не на податкове зобов'язання і не за порушення правил оподаткування, що є порушенням вимог Закону 2181 ( 2181-14 ). Апеляційний суд погодився з такою підставою задоволення позову і додатково зазначив, що податкова інспекція не довела наявності порушень позивача, зафіксованих в акті перевірки.
Колегія суддів відзначає, що суть спору фактично зводиться до того, чи правильно у перевіряємому періоді позивач вів касові операції, зокрема, чи порушив він приписи пунктів 2.8, 2.15 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року N 72 ( z0237-01 ), що зафіксовано актами перевірки та переперевірки від 07.11.2003 року та 02.04.2004 року відповідно.
Суд апеляційної інстанції фактично поклав на податковий орган обов'язок доведення обставин, зафіксованих актами в ході дослідження охоплених перевіркою документів. Дані обставини можуть бути доведені виключно шляхом дослідження вищезазначених первинних бухгалтерських документів, які судом в порушення ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) у позивача не витребувані.
Після витребування первинних облікових документів суд не позбавлений права призначити відповідну судову експертизу для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань.
В разі встановлення порушення наявним, визначення застосованих спірним податковим повідомленням рішенням штрафних санкцій як податкового зобов'язання, не є підставою для визнання рішення недійсним в цілому.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Миколаєві від 27.10.2004 року N 4373/10-000 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2004 року справі N 15/124 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.08.2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2004 року у справі N 15/124 скасувати.
Справу N 15/124 направити до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.