Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2006 Справа N 2/114

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Глос О.І.

суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р.

у справі N 2/114

господарського суду м. Києва

за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс"

до

- ТОВ "Укренергопром"

про стягнення 32 650,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

- Якобчук В.Т.

від відповідача:

- Верескун С.О.,

- Бабінець Б.І.,

- Новобранець Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2005 р. у справі N 2/114 (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Укренергопром" на користь ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс" 32 650,00 грн. збитків, 390,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Укренергопром" подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р. у справі N 2/114 (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу задоволено частково: рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2005 р. у справі N 2/114 змінено, в позові відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс" на користь ТОВ "Укренергопром" 163,25 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р., рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2005 р. у справі N 2/114 змінити в частині відшкодування позивачу витрат на послуги адвоката у розмірі 5 400,00 грн., посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 614, 929 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст.ст. 43, 48 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), оскільки: по-перше, відносини, які випливають із договору від 27.08.2004 р. N З-270804/1, врегульовані гл. 65 Цивільного кодексу України та Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. N 1955-IV ( 1955-15 ); по-друге, позивачу, як замовнику послуг, було невідомо, а відповідачем не поінформовано, якими саме міжнародними шляхами та через які прикордонні митні пости буде здійснено перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач не міг зазначити в заявці, в якому саме пункті пропуску слід здійснити обмін ветеринарного свідоцтва на відповідний сертифікат.

Розпорядженням в.о. голови судової палати Першикова Є.В. від 01.02.2006 р. N 02-12.2/14 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого - судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Кривди Д.С.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору від 27.08.2004 р. N З-270804/1 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню автомобільним транспортом, укладеного між позивачем (замовником) та відповідачем (експедитором), відповідачем взято на себе зобов'язання з виконання послуг щодо організації перевезення вантажу (вовна овеча) автомобільним транспортом за маршрутом: м. Херсон (Україна) - м. Мілан (Італія).

Позивачем подана, а відповідачем прийнята до виконання заявка від 27.08.2004 р. N 1 на здійснення перевезення вантажів (вовна овеча) за маршрутом: м. Херсон (Україна) - м. Мілан (Італія).

В особливих умовах заявки від 27.08.2004 р. N 1 передбачений у т.ч. обмін ветеринарного свідоцтва на відповідний сертифікат на кордоні Італії.

Відповідач організував перевезення вантажу до м. Мілан (Італія) через пункт пропуску на кордоні ЄС - "Захонь" (Угорщина), не здійснивши оформлення в'їзного ветеринарного сертифіката на кордоні ЄС.

Неоформлення ветеринарних сертифікатів у пункті пропуску на кордоні ЄС унеможливило проведення митного оформлення в Італії, у зв'язку з чим за рахунок позивача було здійснено перевезення вказаного вантажу в зворотному напрямку до пункту пропуску на кордоні ЄС ("Захонь", Угорщина), де було проведено оформлення ветеринарних сертифікатів відповідно до норм СВЕД, після чого автомобілі з вантажем повернулися до Італії для передачі вантажу одержувачам.

Рахунок-фактура відповідача від 27.09.2004 р. N 000133 на суму 32 650,00 грн. (вартість транспортних послуг за маршрутом: м. Мілан, Італія - м. Захонь, Угорщина - м. Мілан, Італія) оплачено позивачем у повному обсязі.

Вважаючи, що збитки в розмірі 32650,00 грн. заподіяні внаслідок порушення відповідачем (експедитором) умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.08.2004 р. N 3-27801/1 (неналежне оформлення в'їзного ветеринарного сертифіката), позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача прямих збитків у сумі 32650,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5400,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, відповідно до п. 3 Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. N 770 ( 770-93-п ) (нормами якої сторони керуються згідно з п. 1.1. договору від 27.08.2004 р. N З-270804/1), експедитори відповідно до доручень вантажовласників оформлюють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог; страхують вантажі; по-друге, в розділі "Особливі умови" заявки від 27.08.2004 р. N 1 передбачений у т.ч. обмін ветеринарного свідоцтва на відповідний сертифікат; по-третє, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо отримання ветеринарного сертифіката відповідного зразка; по-четверте, позивач надав відповідачу всі необхідні для отримання ветеринарного сертифіката документи, про що свідчить той факт, що вантаж не повертався на територію України для отримання додаткових документів, а отримання ветеринарного сертифіката відповідного зразка було здійснено на кордоні ЄС за наявними у відповідача документами; по-п'яте, позивачем не було надано доказів оплати послуг адвоката.

Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції і відмовляючи в позові повністю, апеляційний господарський суд виходив із того, що вина відповідача у неоформленні ветеринарного сертифіката на кордоні ЄС (пункт пропуску - "Захонь", Угорщина) відсутня, оскільки в заявці N 1 не було передбачено обов'язку відповідача щодо оформлення ветеринарних сертифікатів саме на прикордонному пункті "Захонь", Угорщина (чим порушено п. 6 Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів ( 770-93-п ), згідно з якими вантажовласники надають експедиторам відомості та документи для виконання покладених на них завдань (ліцензії, свідоцтва, сертифікати тощо), у зв'язку з чим пробіг транспорту з Італійської Республіки до кордону ЄС (п. "Захонь", Угорщина) і в зворотному напрямку стався з вини самого позивача.

Однак зазначені висновки не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з п.п. 1, 3 Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів ( 770-93-п ) (якими сторони керуються згідно з п. 1.1 договору від 27.08.2004 р. N З-270804/1) транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних із підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів; при цьому експедитором відповідно до доручень вантажовласників оформлюються документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог.

Господарськими судами встановлено, що згідно з розділом "Особливі умови" заявки N 1 передбачено в т.ч. обмін ветеринарного свідоцтва на відповідний сертифікат.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 933 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором; експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

З огляду на викладене, господарським судом першої інстанції цілком правомірно не було взято до уваги доводи відповідача щодо відсутності у заявці N 1 інформації про оформлення ветеринарних сертифікатів саме на прикордонному пункті "Захонь", Угорщина.

Цілком правомірно господарським судом м. Києва не було взято до уваги і доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1 ст. 933 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних для отримання ветеринарного сертифіката документів, оскільки, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, автомобілі з вантажем не поверталися на територію України для отримання додаткових документів, а отримання ветеринарного сертифіката відповідного зразка було здійснено на кордоні ЄС - пункт пропуску "Захонь", Угорщина, тобто за наявності у відповідача всіх необхідних для цього документів.

З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його зміни у цій частині у господарського суду апеляційної інстанції не було.

Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки господарського суду щодо відмови в позові у частині стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 5400,00 грн., оскільки позивачем не було надано доказів оплати зазначених послуг.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями "Вулімпекс" задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р., а рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2005 р. у справі N 2/114 залишити в силі.

Головуючий О.Глос

Судді С.Бакуліна Д.Кривда