Тип: Постанова
№ 37-17/114
Дата: 13 липня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 37-17/114
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача Калинко А.С. - дов. від 12.07.2004 р.
відповідача Баршуніна Н.В. - дов. від 06.07.2004 р. Чистякова Є.В. - дов. від 09.07.2004 р. Сігалова М.Є. - дов. від 27.05.2004 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
на постанову від 25.03.2004 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 37-17/114 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
до Приватного підприємства "Іва"
про визнання суми податкового зобов'язання, нарахованої з використанням непрямого методу
ВСТАНОВИВ:
Південна МДПІ у м. Кривому Розі звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання податкових зобов'язань ПП "Іва" з податку на прибуток у сумі 389400 грн., в тому числі фінансові санкції у розмірі 35400 грн. за непрямими методами.
Підставою для застосування Південної МДПІ у м. Кривому Розі відносно відповідача непрямих методів визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток є ненадання відповідачем бухгалтерських документів для проведення тематичної перевірки з питань повноти нарахування податку на прибуток за 1 квартал 2002 р., про що 27.09.2002 р. був складено акт перевірки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2003 р. (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів суду наявність обставин визначених у підпункті 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), які давали йому підстави застосовувати непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань.
Крім того, позивачем в порушення приписів вказаного Закону ( 2181-14 ), не було надано обґрунтованого рішення керівника органу державної податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань з визначенням підстав його прийняття.
За апеляційною скаргою Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2003 р. в апеляційному порядку і постановою від 25.03.2004 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Південна МДПІ у м. Кривому Розі подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2004 р., в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, підпунктів 4.3.1, 4.3.2 пункту 4.3 статті 4; підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами ( 697-2002-п ).
При визначенні податкових зобов'язань за непрямим методом, МДПІ використовувала метод економічного аналізу, який базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та інше) і застосовується для оцінки таких елементів податкової бази:
- приросту активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;
- обсягів реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції, а саме.
Південна МДПІ у м. Кривому Розі 04.10.2002 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення 0001642301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток методом економічного аналізу: основний платіж - 354000 грн., штрафні санкції - 35400 грн.
Загальна сума податкового зобов'язання, визначена у вказаному податковому повідомленні-рішенні на підставі акта документальної перевірки від 27.09.2002 р.
ПП "Іва" відмовилося узгодити податкове зобов'язання, оскарживши згадані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Порядок застосування непрямих методів органами державної податкової служби регулюється нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Приписи вказаного Закону ( 2181-14 ) чітко обмежують випадки, коли допускається застосування таких непрямих методів.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) сума податкових зобов'язань може бути визначена за непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (неподання платником податків у встановлені строки декларації) у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів.
Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з пунктом 4.3.4. ( 2181-14 ) цієї ж норми застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Відповідно до підпункту 19.3.6. пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) до 1 січня 2005 року діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, рішення керівника органу державної податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань не приймалось, а акт перевірки, за результатами якого було донараховано податкове зобов'язання за непрямими методами, взагалі не містить будь яких посилань щодо необхідності застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання.
У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) зазначено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи щодо відсутності випадків, визначених у пункті 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) для визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами, судова колегія вважає, що судові рішення у даній справі прийняті відповідно до вимог вказаного Закону, є обґрунтованими та законними.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.03.2004 р. у справі N 37-17/114 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Південної МДПІ у м. Кривому Розі - без задоволення.