Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.04.2002 N 5/110

Верховний Суд України.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року у справі N 04-1/1-10/237, ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2000 року акціонерне товариство в арбітражному суді пред'явило позов до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією безпідставно прийнято рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція позов не визнала з тих мотивів, що платником акцизного збору є виробник підакцизного товару, а не його власник.

Рішенням Вищого арбітражного суду України від 1 грудня 2000 року, залишеним без змін постановою цього ж суду від 27 червня 2001 року, позов задоволено з тих мотивів, що акціонерне товариство надало лише послуги щодо прийняття нафти на переробку та відвантажило нафтопродукти на замовлення їх власників з отриманням коштів за такі послуги.

4 квітня 2002 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України положень одного й того ж Закону в аналогічних справах.

У відзиві на касаційну скаргу акціонерне товариство вважає ухвалені по справі судові рішення законними та обгрунтованими і просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Представники Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції Полтавської області касаційну скаргу підтримали, а представники акціонерного товариства висловились за відхилення касаційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту "а" статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ), зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 18 листопада 1999 року ( 1243-14 ), платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Як зазначено в підпункті "а" статті 3 названого правового акта об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою. Таким чином, законодавець визначив, що виробник підакцизного товару є платником акцизного збору незалежно від того, на яких умовах він цей товар виробляє і чи виробляє його з власної чи давальницької сировини, а також на яких умовах його реалізує.

Вищий арбітражний суд України, встановивши, що акціонерне товариство виготовило нафтопродукти, які є підакцизним товаром, з давальницької нафти, на вказані вимоги закону уваги не звернув та дійшов неправильного і безпідставного висновку про те, що оскільки акціонерне товариство не є власником вироблених нафтопродуктів і не здійснювало їх продаж, воно не мало правових підстав для нарахування акцизного збору споживачам та бути платником акцизного збору.

За таких обставин ухвалені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. 111-19 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року N 04-1/1-10/237 та рішення цього ж суду від 1 грудня 2000 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Стефанюк

"Бухгалтерія", N 45/1-2, 4 листопада 2002 р.