Про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2002 Справа N 20-6/031

(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26.11.2002 ( v_031700-02 )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Добролюбової - головуючого, Т. Дроботової, Н. Ткаченко

за участю представників:

позивача Т. (дов. від 02.01.2002), В-к (дов. від 29.10.2001),

відповідача Ш. (дов. від 25.06.2002), В-ко (дов. від 30.04.2002), Х. (дов. від 25.06.2002)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендмаркет - Холдінг"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2002

у справі N 20-6/031 господарського суду м. Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сендмаркет - Холдінг"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 21.12.2001 N 2095-231-30816721/27705-10

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сендмаркет - Холдінг" до господарського суду м. Севастополя був заявлений позов про визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 21.12.2001 N 2095-231-30816721/27705-10.

Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт позапланової перевірки від 13.12.2001 з питання відшкодування податку на додану вартість за вересень 2001 року, згідно якого працівники ДПІ дійшли висновку про порушення товариством, зокрема, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), що виявилось у віднесенні до валових витрат виробництва та обігу вартості обладнання, придбаного не для здійснення господарської діяльності підприємства.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.02.2002 позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 21.12.2001 N 2095-231-30816721/27705-10.

Рішення суду мотивовано тим, що суб'єктам підприємницької діяльності надано право самостійно формувати програму діяльності та встановлювати ціни згідно з законодавством, а тому вартість обладнання, що продане за ціною, меншою ціни придбання обґрунтовано віднесена позивачем до валових витрат виробництва та обігу на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ). Крім того, в рішенні суду зазначено, що, в порушення п. 6.1 ст. 6 цього ж закону, податкова служба дійшла висновку про заниження товариством податку на прибуток підприємств за третій квартал 2001 року на підставі декількох операцій, тобто вибірковим шляхом.

За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Севастопольський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду м. Севастополя в апеляційному порядку, постановою від 28.03.2002 скасував його, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду мотивована тим, що продаючи товар за ціною значно нижчою ціни придбання, позивач не мав наміру використовувати його у своїй господарській діяльності, метою якої є, на думку суду, отримання прибутку, а тому вартість такого товару (в даному випадку електрообладнання) не може бути віднесена до складу валових витрат виробництва та обігу.

ТОВ "Сендмаркет - Холдінг" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без зміни рішення господарського суду м. Севастополя від 11.02.2002, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), який містить вичерпний перелік обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, серед яких (обмежень) відсутня заборона здійснювати продаж товарів за ціною, нижчою ціни придбання.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання договору від 05.09.2001 N АПК/С-об ТОВ "Сендмаркет - Холдінг" придбало у ТОВ "Атомпромкомплекс" електрообладнання на суму 90,294 млн. грн. Вказане обладнання в цей же день було продане ТОВ "Укрспецмаш" за 30,294 млн. грн. згідно з договором N СМ-УСМ/10-об. Вартість придбаного обладнання було віднесено позивачем до складу валових витрат виробництва та обігу, а сплачений при придбанні податок на додану вартість - до податкового кредиту.

В той же час ТОВ "Сендмаркет - Холдінг" за договором від 28.09.2001 N 527а/К/2001 придбало у ТОВ "Укрспецмаш" вексель N 3002052677 номінальною вартістю 80 млн. грн. за 28 млн. грн. Даний вексель в цей же день був проданий позивачем за 80 млн. грн. ТОВ "Атомпромкомплекс" на виконання договору 5286/К/2001.

Визначення терміну "валові витрати" міститься у п. 5.1 ст. 5 цього ж закону ( 334/94-ВР ), де встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В ході апеляційного провадження Севастопольським апеляційним господарським судом було встановлено, що придбаваючи у ТОВ "Атомпромкомплекс" на виконання договору від 05.09.2001 N АІЖ/С-об електрообладнання, позивач не мав наміру використовувати його в подальшому у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з встановлених у постанові обставин даної справи, господарським судом апеляційної інстанції наведені норми податкового законодавства щодо підстав віднесення витрат до складу валових застосовано правильно, підстав для скасування оспорюваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.03.2002 у справі N 20-6/031 господарського суду м. Севастополя залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Сендмаркет - Холдінг" - без задоволення.