Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2006 Справа N 9/321

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Плахотнюк С.О.

суддів: Панченко Н.П., Самусенко С.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу освіти Ленінської районної у місті ради, м. Дніпропетровськ

на постанову від 30.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі N 9/321

за позовом Відділу освіти Ленінської районної у місті ради, м. Дніпропетровськ

до ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго"

треті особи:

1. ВАТ "Дніпропетровський трубний завод"

2. Дніпропетровська міська рада

про зобов'язання виконати дії і утримуватися від нових дій

за зустрічним позовом - ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго"

до Відділу освіти Ленінської районної у місті ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 73 285,93 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача - не з'явився;

- відповідача - Козіна О.М.;

- третьої особи 1 - Сорокін В.В.;

- третьої особи 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2004 року Відділ освіти Ленінської районної у місті ради, м. Дніпропетровськ (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпровських міських електричних мереж (далі - відповідач) про зобов'язання примусити відповідача увімкнути електроенергію у дошкільних навчальних закладах та утриматися від дій, пов'язаних з безпідставним вимкненням електропостачання у цих закладах.

Відповідач подав до згаданого місцевого суду зустрічний позов до позивача про стягнення з останнього безпідставного отриманого майна в сумі 73 285,93 грн.

Рішенням від 01.03.2005 р. господарського суду Дніпропетровської області первісний та зустрічний позови задоволені частково. Зобов'язано відповідача утриматися від дій, пов'язаних з безпідставним вимкненням електропостачання в навчальних дитячих закладах, що знаходяться на утриманні позивача, а також стягнуто з позивача на користь відповідача 13 721,92 грн. вартості безпідставно набутого майна.

Рішення мотивоване тим, що відповідач довів перед судом факт обгрунтованості нарахування позивачу лише 13 721,92 грн. - вартості недоврахованої приладами обліку електроенергії, що є безпідставно набутим позивачем майном, а також тим, що відповідач безпідставно припинив постачання електроенергії на частину об'єктів позивача у період з 01.07.2004 р. до 16.07.2004 р., у зв'язку із чим зобов'язаний надалі утриматися від подібних дій. В частині стягнення з позивача 59 564,01 грн. місцевий суд вказав на невнесення з вини відповідача змін до договору N 490 від 11.02.1998 р. на постачання електричної енергії, і як наслідок, відсутність відповідного бюджетного фінансування у межах установлених кошторисів.

Постановою 30.09.2005 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції частково змінено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 73 285,93 грн. - вартості безпідставно набутого майна, в іншій частині рішення місцевого суду залишене без змін.

Не погоджуючись із наведеною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування зазначеної постанови та залишення рішення від 01.03.2005 р. господарського суду Дніпропетровської області без змін. В обґрунтування скарги позивачем зроблене посилання на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача та осіб, які з'явилися у судове засідання, розглянувши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права та повноти установлених обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи та установлено судами, 11.02.1998 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір N 490 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого відповідачем здійснювалося постачання електричної енергії на об'єкти, передбачені у додатку N 2 до цього договору.

У зв'язку із переданням на баланс позивача дошкільних закладів NN 6, 182, 234, 244, 331 за відповідним актом N 124 від 11.12.2002 р. позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про внесення змін і доповнень до зазначеного договору шляхом введення відповідачем номерів лічильників, які встановлені в дитячих закладах, до особистого рахунку позивача. Проте такі зміни і доповнення до договору з вини відповідача були здійснені лише 14.04.2004 р., в результаті чого укладено додаткову угоду N 490/010 до цього договору, згідно з якою строк дії договору установлено до 31.12.2004 р. та внесені зміни у додаток N 2.1. до цього договору через включення нових об'єктів відповідача - дошкільних закладів, зазначених вище.

Відповідно до проведеної 13.02.2004 р. енергоінспекцією відповідача на об'єктах позивача перевірки складено акт N 00112541 про порушення позивачем Правил споживання електричної енергії ( z0417-96 ), за яким загальна кількість спожитої позивачем при безобліковому увімкненні об'єктів до електроспоживання за період з 28.10.2003 р. до 13.02.2004 р. склала 58079 кВт/год на загальну суму 13 113,83 грн.

Згідно із звітом позивача про показники лічильників на прийнятих на баланс дошкільних закладів станом на 10.04.2004 р., зокрема за квітень 2004 р., спожито позивачем електроенергії в загальній кількості 2800 кВт/год на суму 608,09 грн.

Колегія суддів вважає, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимог відповідача щодо стягнення з позивача зазначених сум, разом 13 721,92 грн., як вартості недоврахованої приладами обліку електроенергії, що в силу ст.ст. 1212, 1213 ЦК України ( 435-15 ) є безпідставно набутим позивачем майном і яке не може бути повернуте відповідачу, а тому є його збитками, оскільки даний висновок відповідає вимогам матеріального і процесуального закону та установленим судами обставинам справи.

Разом із тим, апеляційний господарський суд, задовольняючи зустрічний позов відповідача про стягнення з позивача також 60 172,70 грн. - вартості 276455 кВт/год електроенергії, що спожита за період з 10.02.2003 р. по 09.04.2004 р., припустився порушень норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд у процесі розгляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з приписами ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці докази оцінюються судом на основі всебічності, повноти й об'єктивності усіх обставин справи у своїй сукупності відповідно до положень ст. 43 ЦПК України ( 1501-06 ).

Постановою Національної комісії регулювання енергетики України (далі - НКРЕ) "Про затвердження Правил користування електричною енергією" від 31.07.1996 р. ( z0417-96 ), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 02.08.1996 р. за N 417/1442 визначені взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій.

Так, згідно із п. 7.32 цієї Постанови ( z0417-96 ) в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 р. N 928 ( z0903-02 ) на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України; сума збитків перераховується споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії або електропередавальної організації.

Отже підставою для перерахування коштів за постачання обсягу недоврахованої електроенергії є акт порушень Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ), який у даному випадку, як установлено судами, був складений представниками відповідача і погоджений позивачем. На підставі цього акту визначено обсяги і вартість недоврахованої електроенергії, а саме 58079 кВт/год на суму 13 113,83 грн., що задоволено судами.

У той же час, апеляційним судом необґрунтовано відхилені правильні висновки суду першої інстанції щодо недоведенності відповідачем факту додаткових нарахувань за спожиту електричну енергію, оскільки останній на основі приписів ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) повно з'ясував обставини, пов'язані із включенням обсягу спожитої електроенергії за період з 10.02.2003 р. до 09.04.2004 р. до своїх звітів і дав їм правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими збирати докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням викладеного, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам матеріального права та матеріалам справи, а рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу освіти Ленінської районної у місті ради на постанову від 30.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 9/321 задовольнити.

2. Постанову від 30.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 9/321 скасувати. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 залишити без змін.

Головуючий, суддя С.Плахотнюк

Судді: Н.Панченко С.Самусенко