Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2005 Справа N 2-25/9292.1-2004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Удовиченка О.С.,

суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2005 р.

у справі N 2-25/9292.1-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Дитячого санаторно-курортного оздоровчого центру "Маяк"

про стягнення 43498,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2004 р. у справі N 2-23/10839-2003 (суддя Маргарітов М.В.) відмовлено в позові Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дитячого санаторно-курортного оздоровчого центру "Маяк" про стягнення 43498,00 грн. штрафних санкцій за нестворення належної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що нормами діючого законодавства на підприємства покладений обов'язок створити необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштувати. Працевлаштування інвалідів здійснюється органами міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадянськими організаціями інвалідів, а відтак, підприємство не може нести відповідальність за невиконання зазначеними органами обов'язку з працевлаштування інвалідів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2005 р. (колегія суддів у складі: головуючий - суддя Заплава Л.М., судді Видащенко Т.С., Маслова З.Д.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2004 р. у справі N 2-23/10839-2003 залишено без змін

Обґрунтовуючи прийняту постанову суд апеляційної інстанції посилався на ті ж обставини справи та норми права, що й суд першої інстанції. Крім того, вказав, що Дитячий санаторно-оздоровчий центр "Маяк" за результатами фінансово-господарської діяльності працював збитково і прибутку не отримав, а ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) передбачено сплату штрафних санкцій підприємством, установою, організацією за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після всіх податків, зборів. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що підприємства, установи і організації, які не мають прибутку, фактично звільняються від сплати штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2004 р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2005 р. у справі N 2-25/9292.1-2004, Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано касаційну скаргу N 04-4/179 від 02.02.2005 р. до Вищого господарського суду України. У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2005 р. у справі N 2-25/9292.1-2004 та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своїх касаційних вимог скаржник вказує на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Зокрема, заявник вказує на приписи ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), якими визначено, що сплату штрафних санкцій підприємство проводить за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, положення даної статті не визначають, з прибутку за який період сплачуються штрафні санкції. Відповідно, штрафні санкції можуть бути стягнуті за рахунок прибутку, одержаного в майбутніх періодах діяльності або за рахунок реалізації майна відповідача, що передбачено в ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем не були належним чином створені та атестовані робочі місця для інвалідів. Незважаючи на наявність у відповідача наказів на створення та атестацію таких робочих місць, не має доказів того, що робочі місця для інвалідів дійсно були створені.

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів у своїй касаційній скарзі звертає увагу на те, що лист відповідача N 364 від 19.08.2002 р. містив у собі інформацію лише про вакантні місця, на яких праця інвалідів не тільки протипоказана, а й заборонена (працівники будівельних спеціальностей, прибиральниці). Про створення додатково 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач не повідомляв Центр зайнятості, Управління праці та соціального захисту населення, чим позбавив можливості здійснити працевлаштування 165 інвалідів, які перебували на обліку.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у 2002 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Дитячого санаторно-курортного оздоровчого центру "Маяк" становила 492 чоловіка, а кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем, відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), становить 20 місць, фактично були зайняті інвалідами 8 місць, не зайняті 12 місць.

Судами встановлено, що Дитячим санаторно-курортним оздоровчим центром "Маяк" 03.04.2002 р. видано наказ про створення додатково за рахунок власних коштів 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів і направлення інформації до державної служби зайнятості, місцевого органу соціального захисту населення, відділення Фонду соціального захисту інвалідів. 19.02.2002 р. видано наказ N 8 про підготовку і проведення атестації робочих місць для інвалідів, 02.04.2002 р. видано наказ N 24 про підведення підсумків проведення атестації робочих місць.

Судами також встановлено, що відповідач листом N 364 від 19.08.2002 р. інформував державну службу зайнятості про вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів. Протягом 2002 року в Дитячий санаторно-курортний оздоровчий центр "Маяк" направлено 3 чоловіка-інваліда, які відповідають вимогам заявленої вакансії. Крім того, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 2002 р. Дитячий санаторно-курортний оздоровчий центр "Маяк", згідно поданої до податкової інспекції декларації за 2002 р., працював збитково і прибутку не отримав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) для підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 вищевказаного Закону ( 875-12 ) підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 314 ( 314-95-п ) від 03.05.1995 р. "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів" передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнагляду охорони праці, організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Відповідно до п. 5 Положення ( 314-95-п ) підприємства вживають заходів до створення робочих місць для інвалідів, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів. Пунктом 2 Положення встановлено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Пунктом 14 Положення ( 314-95-п ) передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, з вищенаведеного витікає, що судами попередніх інстанцій були повністю досліджені зазначені обставини та їм дана належна правова оцінка при правильному застосуванні правових норм а відтак, судові акти є законними та не вбачається підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 08.02.2005 року N 38-3368 залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.01.2005 року у справі N 2-25/9292.1-2004 залишити без змін.