Тип: Постанова
№ 2-4/9092-2001
Дата: 20 лютого 2002 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.02.2002 Справа N 2-4/9092-2001
(Витяг)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів <...>, розглянувши матеріали касаційної скарги <...> міжрайонної ДПІ <...> на постанову апеляційного господарського суду N 2-4/9092-2001 у справі господарського суду <...> за позовом ВАТ <...> до міжрайонної ДПІ про стягнення 1220,62 грн., встановив:
Рішенням господарського суду <...> від 18.12.2001 у справі N 2-4/9092-2001, залишеним без змін постановою <...> апеляційного господарського суду від 17.09.2002, задоволено позов ВАТ <...> - зобов'язано <...> міжрайонну державну податкову інспекцію <...> провести залік зайве сплаченого позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 1220,62 грн. в рахунок майбутніх платежів з цього податку з мотивів неправильного застосування відповідачем норм Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ).
<...> міжрайонна державна податкова інспекція <...> у касаційній скарзі просить скасувати постанову <...> апеляційного господарського суду від 17.09.2002 та рішення господарського суду <...> від 18.12.2001 і припинити провадження у справі N 2-4/9092-2001, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ).
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку суми податку на 2000 рік позивач як власник автомобіля КамАЗ-5320 повинен був у 2000 році сплатити 1627,50 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (або 406,88 грн. щоквартально).
Незважаючи на те, що вказаний автомобіль 03.03.2000 був знятий з обліку в ДАІ для реалізації в межах України (а потім проданий та знятий з балансу підприємства), позивач продовжував сплачувати податок з власників транспортних засобів, про що свідчать платіжні доручення N 66 від 23.03.2000, N 167 від 13.07.2000, N 264 від 13.10.2000, у зв'язку з чим у II - IV кварталах 2000 року зайве сплатив податок в розмірі 1220,62 грн., який просить зарахувати в рахунок майбутніх платежів з податку з власників транспортних засобів.
Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо безпідставної сплати позивачем податку за проданий автомобіль у II-IV кварталах 2000 року з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) податок з власників транспортних засобів встановлюється як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону ( 1963-12 ) є об'єктами оподаткування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.03.2000 позивач не мав власного автомобіля КамАЗ-5320, зареєстрованого в установленому Законом ( 1963-12 ) порядку (що не заперечується і відповідачем), у зв'язку з чим у II-IV кварталах 2000 р. вже не був платником податку з власників транспортних засобів.
Цілком правомірно не взято господарськими судами до уваги посилання відповідача на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (згідно з яким перерахунки юридичними особами розміру податку у зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів протягом даного року не провадяться), оскільки:
- по-перше, в даному випадку мала місце не перереєстрація транспортного засобу (вичерпний перелік підстав якої надано у п. п. 35-38 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ від 07.09.98 N 1388 ( 1388-98-п ) (зі змінами і доповненнями)), а зняття транспортного засобу з обліку в ДАІ для реалізації в межах України згідно з вимогами п. п. 41, 43 вищезазначених Правил;
- по-друге, в даному випадку йдеться не про перерахунок розміру податку у зв'язку з перереєстрацією, а про перерахування неправильно сплаченого податку, яке відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) допускається не більше як за три попередні роки.
З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду від 17.09.2002 у справі N 2-4/9002-2001 року відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу <...> міжрайонної державної податкової інспекції <...> залишити без задоволення, а постанову <...> апеляційного господарського суду від 17.09.2002 у справі N 2-4/9092-2001 - без змін.
Головуючий суддя Судді
"Все про бухгалтерський облік", N 66, 15 липня 2003 р.