Щодо проекту змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Департамент методології банківського регулювання та нагляду

ЛИСТ

03.08.2006 N 40-112/2574-8108 На N 04-07/0399 від 13.07.2006

Асоціація українських банків

Уважно розглянувши ваші зауваження та пропозиції щодо проекту змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 ( z0841-01 ) (далі - Інструкція N 368), в частині регулювання довірчих операцій банків, а також пропозиції щодо створення робочої групи з цього питання, повідомляємо наступне.

Порушені питання щодо необхідності створення єдиної централізованої державної системи моніторингу (державного регулятора) за будівельними ділянками та фірмами, за якими ці ділянки зареєстровані, а також розробка системи спеціальних нормативів для професійних учасників ринку житлової нерухомості з метою уникнення можливих ризиків та негативних наслідків на ринку нерухомості заслуговують на увагу і потребують відповідного вирішення.

Однак, створення такої централізованої державної системи моніторингу за будівельними ділянками та фірмами, за якими ці ділянки зареєстровані, потребує певного часу та внесення відповідних змін до законодавчих актів, а відсутність, на сьогодні, спеціальних нормативів для професійних учасників ринку житлової нерухомості, призводить до неможливості попередити та мінімізувати системні ризики на ринку нерухомості, а також захистити права інвесторів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (далі - Закон про банки), банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Статтею 47 Закону про банки ( 2121-14 ) передбачено, що банки мають право здійснювати операції з довірчого управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Управління майном згідно з главою 70 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачає передачу однією стороною (установником управління) на певний строк майна в управління другій стороні (управителеві), а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). При цьому, майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя, а також має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Згідно з статтею 1043 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.

Отже, законодавством визначено, що за операціями з довірчого управління майном у управителя (банку) можуть виникати певні фінансові зобов'язання перед установниками (інвесторами).

Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" ( 2299-14 ) (далі - Закон про ІСІ) визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів (зокрема, вимагається диверсифікація активів) з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів. При цьому, згідно зі статтею 29 Закону про ІСІ поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється.

Проте, незважаючи на обмеження, передбачені Законом про ІСІ ( 2299-14 ), банки, керуючись законами України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ), "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" ( 979-15 ), здійснюють довірче управління коштами фізичних і юридичних осіб, в тому числі шляхом створення фондів банківського управління, без будь-яких обмежень щодо обсягів таких операцій та дотримання вимог до диверсифікації активів.

Враховуючи підвищену зацікавленість банків України в проведенні операцій з довірчого управління майном, а також ризики, на які при цьому наражаються банки, Національний банк України вважає за необхідне встановити спеціальні вимоги щодо проведення саме банками таких операцій.

Така позиція пов'язана з тим, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) Національний банк здійснює банківський нагляд, що спрямований на забезпечення надійності та стабільності банківської системи, ліквідності і платоспроможності, запобігання отримання збитків у разі неповернення (або несвоєчасного повернення) розміщених коштів, а також виходячи з природи банківської діяльності, яка забезпечується в основному за рахунок залучених коштів. Як правило, ризик за довірчими операціями несе довіритель (установник), однак банк, як управитель майном, зі свого боку, наражається на певні ризики.

За результатами аналізу операцій банків спостерігається тенденція зростання обсягів операцій банків з довірчого управління майном та існує загроза виникнення банків-трастів, які будуть спеціалізуватися на наданні послуг з довірчого управління коштами, в процесі якого кошти довірителів проходять транзитом через цей банк, і не включаються до складу його активів та пасивів.

На сьогодні, незважаючи на існуючі ризики операцій з довірчого управління, стрімке зростання їх обсягів, з боку Національного банку не встановлено ніяких вимог щодо обмеження ризиків за операціями банків з довірчого управління, що дозволяє банкам безконтрольно нарощувати обсяги таких операцій.

Враховуючи зазначене, з метою уникнення фінансових проблем в банках, в тому числі виникнення банків-трастів, в останньому варіанті проекту змін до Інструкції N 368 ( z0841-01 ) пропонується встановити тільки одне обмеження для банків, які здійснюють операції з довірчого управління, а саме: обсяг коштів, що залучаються ними в довірче управління не може перевищувати 50 відсотків загальної суми активів банку.

Заступник Голови П.М.Сенищ