Про визнання недійсними акта та рішення щодо нарахування та стягнення пені

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.03.2003 N А27/40

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" на постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N А27/40 ( v7_40600-02 ) у справі за позовом державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" до ДПІ в м. Дніпродзержинську про визнання недійсними акта N 22 від 9 квітня 2001 року та рішення відповідача N 366/23-108/25012091/5799/10 від 19 квітня 2001 року в частині нарахування та стягнення пені в сумі 607701 грн. 78 коп., ВСТАНОВИВ:

у січні 2002 року державне науково-виробниче підприємство "Цирконій" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ДПІ у м. Дніпродзержинську про визнання недійсними акта N 22 від 9 квітня 2001 року та рішення відповідача N 366/23-108/25012091/5799/10 від 19 квітня 2001 року в частині нарахування та стягнення пені в сумі 607701 грн. 78 коп. У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсними вказані вище акт та рішення відповідача в частині нарахування і стягнення пені в сумі 537200 грн. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідач безпідставно нарахував пеню за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), оскільки позивач своєчасно відображав у щоквартальних деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, наявність заборгованості з розрахунків по імпортним контрактам. Однак податковий орган не списав нараховану пеню згідно з пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 - 15 квітня 2002 року відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним рішення відповідача N 366/23-108/25012091/5799/10 від 19 квітня 2001 року в частині нарахування та стягнення пені в сумі 537200 грн. В іншій частині провадження у справі припинено.

Це рішення мотивовано тим, що відповідачем правомірно було нараховано пеню, яка не підлягає списанню на підставі пп. 18.1.3 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), оскільки списанню підлягають податковий борг та пеня, що виникли станом на 31 грудня 1999 року та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, тобто 21 лютого 2001 року. У частині визнання недійсним акта перевірки N 22 від 9 квітня 2001 року провадження у справі припинено з огляду на те, що цей спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 - 19 вересня 2002 року вищевказане рішення суду змінено. Резолютивну частину рішення суду викладено в такій редакції: "Визнати недійсним рішення ДПІ в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області N 366/23-108/25012091/5799/10 від 19 квітня 2001 року про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства в частині нарахування та стягнення пені в сумі 537200 грн. з державного науково-виробничого підприємства "Цирконій". В іншій частині - провадження у справі припинити".

Постанова обгрунтована тим, що позивач вчасно відображав у щоквартальних деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, наявність заборгованості з розрахунків по імпортним контрактам. Податковий орган повинен був відображати в особовому рахунку платника податків суми пені, які нараховуються згідно з Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ). У зв'язку з цим спірна сума пені повинна бути списана відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N А27/40 ( v7_40600-02 ) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 - 19 вересня 2002 року скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 - 15 квітня 2002 року залишено без змін у зв'язку з тим, що на момент набуття чинності ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) відповідачем не була нарахована пеня, яка відповідно правомірно стягнута за спірним рішенням податкового органу від 19 квітня 2001 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 6 лютого 2003 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N А27/40 ( v7_40600-02 ) за касаційною скаргою державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", де поставлено питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України та залишення без змін постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 - 19 вересня 2002 року і припинення провадження у справі. Посилання зроблені на виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", яка підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити, та представника ДПІ в м. Дніпродзержинську, котрий заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржену постанову Вищого господарського суду України слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, у результаті документальної перевірки ДПІ в м. Дніпродзержинську встановила, що за контрактами від 24 грудня 1998 року та від 20 серпня 1999 року, укладених міждержавним науково-виробничим підприємством "Цирконій" та корпорацією "Grant Alliance Inc" (США), мало місце несвоєчасне повернення валютної виручки. Відповідно рішенням відповідача N 366/23-108/25012091/5799/10 від 19 квітня 2001 року позивачу було донараховано, зокрема, пеню за несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 607701 грн. 78 коп., нарахування якої оспорюється у сумі 537200 грн. (а. с. 10 - 33).

Вищий господарський суд України обгрунтовано залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) передбачено, що державні податкові інспекції здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 цього ж Закону органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 вказаного вище Закону ( 185/94-ВР ) встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У відповідності з ч. 5 ст. 4 цього ж Закону ( 185/94-ВР ) державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно з пп. 18.1.3 п. 18.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та несплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 18 наведеного Закону ( 2181-14 ) набрала чинності з дня опублікування Закону, тобто з 21 лютого 2001 року.

У той же час, пеня була нарахована станом на 19 квітня 2001 року.

Таким чином, списанню може підлягати лише податковий борг та пеня, що виникли станом на 31 грудня 1999 року та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею, тобто 21 лютого 2001 року.

З урахуванням наведеного, постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N А27/40 ( v7_40600-02 ) слід залишити без змін, а касаційну скаргу державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" - без задоволення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного науково-виробничого підприємства "Цирконій" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2002 року N А27/40 ( v7_40600-02 ) - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.