Про банкрутство

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.05.2003 Справа N Б26/137/02

Судова колегія Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Д" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. у справі N Б26/137/02 господарського суду Дніпропетровської області за заявою ТОВ "У" до ВАТ "Д" про банкрутство, ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2002 р. за заявою ТОВ "У" було порушено провадження у справі N Б26/137/02 про банкрутство ВАТ "Д".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. у справі N Б26/137/02 введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майна, зобов'язано кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, визначено дати подання оголошення, проведення попереднього засідання суду, складання реєстру кредиторів тощо.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що клопотання боржника про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки боржник не подав доказів виконання всіх зобов'язань перед кредитором відповідно ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон). Крім того, застосувати п.1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) неможливо, оскільки згідно з п.1 ст. 6 Закону справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

Постановою від 11.02.2003 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. залишив без змін на тих самих підставах.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими рішеннями, ВАТ "Д" звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати оскаржувану постанову від 11.02.2003 р. і ухвалу від 05.11.2002 р. та припинити провадження у справі.

В обгрунтування касаційної скарги боржник посилається на те, що безспірні вимоги ТОВ "У" на день порушення провадження становили менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.04.2003 р. касаційна скарга ВАТ "Д" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. прийняті до провадження та призначені до розгляду на 14.05.2003 р.

13.05.2003 р. до Вищого господарського суду України від ВАТ "Д" надійшла заява про відмову від касаційної скарги у справі N Б26/137/02, за підписом голови правління - генерального директора Л.

Обговоривши доводи касаційної скарги, розглянувши заяву про відмову від касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відмову ВАТ "Д" від касаційної скарги не підлягає задоволенню, а касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2000 р. N 1346 ( 1346-2000-п ) ВАТ "Д" входить до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Відповідно до ст. 111-6 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Відмова від касаційної скарги може бути прийнята господарським судом, якщо такі дії не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), а тому порушують законні права та інтереси боржника, а отже, і держави.

Крім того, як зазначалося вище, відмовитися від касаційної скарги може особа, яка подала касаційну скаргу, а відповідно до ч.3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Заява про відмову від касаційної скарги від 12.05.2003 р. N 1787 підписана головою правління - генеральним директором Л.

Згідно з ч.2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Як вбачається, в матеріалах справи та доданих до касаційної скарги документах відсутні докази, що підтверджують обрання Л. на зазначену посаду, натомість довіреність від 11.01.2002 р. N 4 на підписання касаційної скарги видана головою правління - генеральним директором Б., в матеріалах справи також міститься протокол загальних зборів акціонерів N 6 від 24.12.2002 р. та відзив на апеляційну скаргу за підписом голови правління - генерального директора Б.

За таких обставин відмова ВАТ "Д" від касаційної скарги не може бути прийнята судовою колегією.

Відповідно до п.4 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону ( 2343-12 ) ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) вимоги мають бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

В першу чергу, всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Оскільки боржник не може брати участь і подавати свої заперечення при прийнятті судом заяви кредитора про порушення справи про банкрутство, то такі заперечення боржника оцінюються безпосередньо в підготовчому засіданні.

Якщо вимоги ініціюючого кредитора на день підготовчого засідання погашаються повністю, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі ст. 40 Закону ( 2343-12 ).

У випадку часткового погашення вимог кредитора, коли залишок боргу становить менше, ніж базовий розмір (300 мінімальних розмірів заробітної плати), провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки у боржника відсутня ознака неплатоспроможності.

В даному випадку, як встановлено попередніми судовими інстанціями, напередодні порушення справи про банкрутство 7000,00 грн. були перераховані боржником, грошові вимоги ТОВ "У" складали 49210,99 грн., тоді як 300 мінімальних розмірів заробітної плати становили 49500 грн.

При цьому сума боргу, перерахована ВАТ "Д" платіжним дорученням N 16737 від 29.08.2002 р., незалежно від призначення платежу вважається погашеною перед ТОВ "У", оскільки отримана останнім.

Слід мати на увазі, що відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що всі вищезазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийняті у справі ухвала за результатами підготовчого засідання господарського суду та постанова підлягають скасуванню, а провадження у справі - припиненню у зв'язку з відсутністю неплатоспроможності боржника.

На підставі наведеного та керуючись ст. 6, 11, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та п.1-1 ст. 80, ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-101, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про відмову ВАТ "Д" від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. у справі N Б26/137 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ВАТ "Д" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р, у справі N Б26/137 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2003 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. у справі N Б26/137 скасувати.

Провадження у справі N Б26/137 за заявою ТОВ "У" про банкрутство ВАТ "Д" припинити.

Надруковано: "Законодавство України про банкрутство та судова практика", 2003 р.