Про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2005 Справа N 12/74-04

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. - головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.

за участю представників:

позивача - Куцого Р.А.,

відповідача - Заремби О.Є., Москаленка Т.Г.,

третіх осіб - не з'яв.,

розглянувши касаційну скаргу міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора N 11", м. Вінниця (далі - МКП "ЖЕК N 11")

на рішення господарського суду Вінницької області від 02.04.2004 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2004

зі справи N 12/74-04

за позовом МКП "ЖЕК N 11"

до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Вінниця (далі - територіальне відділення АМК),

треті особи на стороні відповідача - управління міського господарства Вінницької міської ради, м. Вінниця та Вінницьке обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", м. Вінниця,

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 11.08.2003 N 25-рш, ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.04.2004 (суддя Кожухар М.С.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті рішення суд виходив з того, що висновок адміністративної колегії територіального відділення АМК про зловживання МКП "ЖЕК N 11" монопольним становищем та про необхідність застосування до нього у зв'язку з цим санкцій, передбачених пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (далі - Закон), є правомірним.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 (колегія суддів у складі: головуючий - Вечірко І.О., судді Ляхевич А.А. і Черпак Ю.К.) рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України), оскільки МКП "ЖЕК N 11" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом у даній справі поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України МКП "ЖЕК N 11" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарським судом приписів частини першої статті 60 Закону ( 2210-14 ) та статті 22 ГПК України ( 1798-12 ). Зокрема, скаржник вважає, що ним не пропущено строк, передбачений згаданою нормою Закону.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначає про те, що адміністративна колегія названого відділення діяла у межах наданих їй законом ( 2210-14 ) повноважень, твердження, наведені МКП "ЖЕК N 11" у касаційній скарзі, не повідомлялися ним у зверненні до судів попередніх інстанцій, оскаржувана постанова є обґрунтованою і просить залишити останню без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 25.04.2003 N 20-к розпочато розгляд справи стосовно МКП "ЖЕК N 11" за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме - відповідно до пункту 5 частини другої статті 13 Закону ( 2210-14 );

- у розгляді зазначеної справи встановлено, що МКП "ЖЕК N 11", який займає на ринку експлуатації, обслуговування та поточного ремонту житлового фонду у визначених територіальних межах вулиць і будинків монопольне становище з часткою 100 відсотків, зловживає монопольним становищем шляхом часткової відмови від реалізації послуг за відсутності альтернативних джерел придбання;

- 11.08.2003 на засіданні адміністративної колегії територіального відділення АМК, що відбулося за участю представників МКП "ЖЕК N 11", прийнято рішення N 25-рш (далі - оспорюване рішення), яким:

МКП "ЖЕК N 11" визнано таким, що займає монопольне становище;

визнано наявність в його діях порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 Закону ( 2210-14 ), а саме: зловживання монопольним становищем шляхом відмови від надання послуг з внутрішньобудинкового обслуговування за відсутності альтернативних джерел надання відповідних послуг;

МКП "ЖЕК N 11" зобов'язано усунути причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, припинити порушення і дотримуватись вимог законодавства про захист економічної конкуренції;

на МКП "ЖЕК N 11" накладено штраф у сумі 1500 грн. за порушення, як зазначено в мотивувальній частині оспорюваного рішення, пункту 13 статті 50 Закону ( 2210-14 );

- розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 01.04.2004 N 16-рк в оспорюваному рішенні виправлено описку: зазначено, що штраф застосовано за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону ( 2210-14 ).

Судом апеляційної інстанції, крім того, встановлено, що:

- оспорюване рішення надіслано територіальним відділенням АМК на адресу МКП "ЖЕК N 11" з супровідним листом від 19.08.2003 N 26-26.20.2.5/1774 рекомендованою кореспонденцією і отримано адресатом 22.08.2003 згідно з повідомленням про вручення N 889; МКП "ЖЕК N 11" подало позов у даній справі 12.11.2003 (згідно із штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції на позовній заяві до місцевого господарського суду), у зв'язку чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недодержання позивачем присікального строку, встановленого частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ).

Скаржник, зі свого боку, вважає, що, оскільки розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 01.04.2004 N 16-рк (яке скаржником одержано 06.04.2004) було змінено оспорюване рішення, то й відповідний строк слід відраховувати від 01.04.2004.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, передбачений наведеною нормою строк є присікальним (преклюзивним).

Частиною другою статті 48 Закону ( 2210-14 ) передбачено, що органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 Закону. Вони можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.

Аналогічну норму вміщено в пункті 35 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 N 5 ( z0090-94 ) (з подальшими змінами і доповненнями).

Встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи свідчать про те, що виправлення описок в оспорюваному рішенні, здійснене згідно з розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 01.04.2004 N 16-рк, не зачіпає суті зазначеного рішення; відтак відповідне розпорядження, видане в межах повноважень органу Антимонопольного комітету України, не може бути підставою для відліку строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ), з 01.04.2004, як вважає скаржник.

Не беруться до уваги й доводи скаржника щодо відсутності у нього можливості "проаналізувати дане розпорядження і підготовити відносно нього свої заперечення". Якщо відповідне розпорядження одержано скаржником, як він сам зазначає, 06.04.2004, то відповідну можливість він мав у поданні апеляційної скарги, яке здійснено ним 16.04.2004 (т.2, а.с. 109).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо оскарження МКП "ЖЕК N 11" рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК після закінчення преклюзивного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону ( 2210-14 ), і в зв'язку з цим - про необхідність припинення провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (пункт 1 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ).

Передбачених законом ( 2210-14 ) підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.09.2004 зі справи N 12/74-04 залишити без змін, а касаційну скаргу міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора N 11" - без задоволення.