Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2005 Справа N 22/227-04-7483

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)

суддів: Кривди Д.С. Кравчука Г.А.

розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р.

у справі N 22/227-04-7483 господарського суду Одеської області

за позовом Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до СВК "Перемога", с. Новоселівка, Саратського району Одеської області

про стягнення 23 363,40 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники сторін від відповідача Парапир М.П. дов. б/н від 01.06.2003 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2004 р. у справі N 22/227-04-7483 (суддя Торчинська Л.О.) у задоволені позову прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СВК "Перемога", с. Новоселівка, Саратського району Одеської області про стягнення 23363,40 грн. відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2004 р. у справі N 22/227-04-7483 скасувати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. у справі N 22/227-04-7483 (судді: Ліпчанська Н.В.; Андрєєва Е.І.; Мацюра П.Ф.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2004 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з цією постановою Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (надалі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону ( 875-12 ) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Постановою Кабінету Міністрів України N 1767 ( 1767-2001-п ) від 28.12.2001 р. затверджений Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку ( 1767-2001-п ), підприємства надають Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою N 10-ПІ поштова річна, затвердженою Наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. за N 49 ( v0049202-02 ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, із наданого СВК "Перемога" звіту за встановленою формою, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві за 2002 рік становила 673 чоловік (а.с. 14). У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був створити 27 робочих місць, які фактично були створені, що, зокрема підтверджено звітом про зайнятість населення за 2002 р., (а.с. 14) та листами відповідача на адресу Управління Одеського обласного відділення соціального захисту інвалідів (а.с. 10-11) та Саратського центру зайнятості (а.с. 12, 16). Але фактично у 2002 р. на підприємстві працювало 19 осіб, деякі з котрих працювали не повний рік.

Із наданого позивачем розрахунку платежу вбачається, що чисельність фактично працюючих інвалідів розраховується як середньоблікова, та у даному випадку становить 15 осіб. (а.с. 15). Тобто суму відрахувань повинна бути визначена із розрахунку 12 робочих місць не зайнятих інвалідів.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано погодився з розрахунком позивача стосовно кількості не зайнятих робочих міст, але вірно відхилив, як неправомірну вимогу щодо стягнення суми відрахувань з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" ( 1767-2001-п ) суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на розрахунки органів Державного казначейства.

Згідно Указу Президента України "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" N 1573/9 ( 1573/99 ) від 15.12.99 р. та Додатку до нього, Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади. Відповідно до п.п. 1.15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1434 ( 1434-2002-п ) від 26.02.2002 р., Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом державного управління. Контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій за недодержання підприємствами, установами і організаціями встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розташованих на відповідних територіях. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. за N 314 ( 314-95-п ) затверджено "Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів". Відповідно до п. 14 даного Положення, підприємства у межах доведеного нормативу створюють робочі місце для працевлаштування інвалідів, щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, інформують державну службу зайнятості, та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Суди попередніх інстанцій дійшли до правомірно висновку, що відповідно до вказаного вище розрахунку платежу (а.с. 15) норматив робочих місць повинен був складати 27 чоловіка, і тому саме таку кількість працюючих відповідач надавав в своєму звіті, при цьому в доповненні до нього (а.с. 14) повідомляв, що практично у 2002 році працювали 19 осіб, тобто порушень вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) відповідачем не допущено.

Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне законодавство.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Одеським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду у даній справі не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. у справі N 22/227-04-7483 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. у справі N 22/227-04-7483 зашити без змін.