Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2005 Справа N 2-13/7369-2004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного фермерсько-комерційного підприємства "Афганець" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2004 у справі N 2-13/7369-2004 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Колективного фермерсько-комерційного підприємства "Афганець" до ДПІ у м. Феодосії про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Толкачов В.В, від відповідача - не з'явився, ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 (суддя Жукова А.І.) позов задоволено: податкові повідомлення-рішення від 21.10.2003 N 003731/1743/23-1/2/2/0, від 30.10.2003 N 003795/1743/23-1/2/1, від 14.01.2004 N 004327/1743/23-1/2/2 та від 24.03.2004 N 004419/1743/23-1/2/3 визнано недійсними. Стягнуто з ДПІ у м. Феодосії на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у м. Феодосії було подано апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2004 (судді Черткова І.В., Волков К.В., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Феодосії задоволено - скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004, у позові відмовлено. Стягнуто з Колективного фермерськоко-мерційного підприємства "Афганець" в доход державного бюджету України державне мито за апеляційне оскарження у сумі 42,50 грн.

У касаційній скарзі Колективне фермерсько-комерційне підприємство "Афганець" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2004, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України ( 254к/96-ВР ), норм Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII ( 1251-12 ) та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

В засіданні господарського суду було оголошено перерву до 10.02.2005 до 9 год. 30 хв.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 06.10.2003 по 16.10.2003 ДПІ у м. Феодосії було проведено комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000 по 01.07.2003, за наслідками якої складено акт перевірки від 20.10.2003 N 3157/23-1/24032973, яким встановлено порушення позивачем норм Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженого Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 N 434-3/03 ( rb0434002-03 ) та введеного в дію з 11.06.2003, у зв'язку з наданням позивачем послуг по перевезенню пасажирів легковими таксомоторами та маршрутними таксі на відстань до 40 км та більше в межах Феодосійського регіону та ненарахуванням і несплатою збору на розвиток пасажирського електротранспорту за період з 11.06.2003 по 30.06.2003.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Феодосії було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2003 N 003731/1743/23-1/2/0, яким позивачу донараховано збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим у розмірі 4093,93 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Феодосії були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2003 N 003795/1743/23-1/2/1, від 14.01.2004 N 004327/1743/23-1/2/2 та від 24.03.2004 N 004419/1743/23-1/2/3, якими позивачу донараховано збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим у розмірі 4093,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, відповідно до ст.ст. 8, 92, 135 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, норми Конституції України є нормами прямої дії; виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори; нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України; по-друге, ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 N 56-93 ( 56-93 ) визначено вичерпний перелік податків і зборів, в якому відсутній збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що: по-перше, норми Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), які виключають справляння податків і зборів, не передбачених цим Законом, та встановлення ставок податків іншими законами, крім законів про оподаткування, суперечить абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ), згідно з яким віданню Автономної Республіки Крим підлягає згідно з законодавством України "проведення експериментів у сфері оподаткування"; по-друге, в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 16.01.2003 N 1-рп/2003 ( v001p710-03 ) (справа N 1-3/2003) визнано конституційними положення Конституції Автономної Республіки Крим "згідно з законодавством України... проведення експериментів у сфері оподаткування" (абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим); по-третє, ст. 39 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 N 380-IV ( 380-15 ) Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 р. запроваджувати місцеві податки і збори за погодженням з Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим ( rb0434002-03 ) має юридичну силу; по-четверте, норми ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) стосуються тільки тих змін та доповнень до законодавства про оподаткування, якими надаються пільги, змінюються податки і збори, механізм їх сплати, а Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим таких змін в законодавство про оподаткування не вносить.

Однак зазначені висновки апеляційного господарського суду не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 N 434-3/03 ( rb0434002-03 ), запроваджено збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, який не входить до системи оподаткування в Україні (податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії про донарахування вказаного збору позивачу є предметом касаційного оскарження).

Відповідно до ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України ( 254к/96-ВР ) є нормами прямої дії.

Згідно зі ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що виключно Законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 135 Конституції України ( 254к/96-ВР ) нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Статтею 137 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено виключний перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання (до яких не віднесено питання встановлення податків і зборів).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів визначено Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону ( 1251-12 ) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, встановлено ст. 14 (загальнодержавні податки і збори) та ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом ( 1251-12 ), сплаті не підлягають (ч. 6 ст. 1 Закону).

Враховуючи, що збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим не входить до переліку податків і зборів, що справляються на території України, цілком правомірними є висновки господарського суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування вказаного збору позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Що стосується посилання господарського суду апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Конституції Автономної Республіки Крим та Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 16.01.2003 N 1-рп/2003 (справа N 1-3/2003) ( v001p710-03 ) щодо підтвердження конституційності положень абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ), слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.01.2003 N 1-рп/2003 ( v001p710-03 ), Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, виходить з системного аналізу зв'язку положень Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій сферах. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 138 Основного Закону України до відання Автономної Республіки Крим належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України.

Ця політика є складовою внутрішньої політики України, засади якої визначає Верховна Рада України (п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Виходячи із змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, згідно з якими виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, система оподаткування, податки і збори, та положень ч. 1 ст. 95, за якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, Конституційний Суд України вважає, що на цей час зміст податкової і бюджетної політики України відображено, зокрема в Бюджетному кодексі України ( 2542-14 ) від 21.06.2001 року, в Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та у відповідних законах про податки тощо.

В Бюджетному кодексі України ( 2542-14 ) визначаються особливості формування бюджету Автономної Республіки Крим, зокрема передбачається, що надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим формуються у порядку, встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" ( 350-14 ) (частина перша статті 67). Тобто за змістом Бюджетного кодексу України, це, вважає Конституційний Суд України, і є визначенням основ бюджетної політики України стосовно повноважень Автономної Республіки Крим, установлених у підпунктах 13, 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ). Ці повноваження реалізуються органами Автономної Республіки Крим лише відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), Бюджетного кодексу України та законів про податки в Україні.

Слід зазначити, що вказаним рішенням Конституційного Суду України ( v001p710-03 ) визнано такими, що відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ), лише положення абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) щодо "проведення експериментів у сфері оподаткування згідно з законодавством України".

Однак слід взяти до уваги, що поняття "проведення експериментів у сфері оподаткування" в контексті абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) не включає в себе встановлення місцевих податків і зборів, оскільки відповідно до тексту абз. 1 пп. 14 п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим віданню Автономної Республіки Крим підлягає "згідно з законодавством України... проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування" (тобто зазначена норма Конституції Автономної Республіки Крим містить перелік повноважень, до яких відносяться як проведення експериментів у сфері оподаткування, так і встановлення місцевих податків і зборів).

При цьому слід зазначити, що положення зазначеної норми Конституції Автономної Республіки Крим ( rb239k002-98 ) щодо встановлення місцевих податків і зборів не були предметом розгляду в Конституційному Суді України і не визнавалися конституційними.

Викладене свідчить про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, що відповідно до ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.

З врахуванням вищезазначеного рішення господарського суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування у Севастопольського апеляційного господарського суду не було.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Колективного фермерсько-комерційного підприємства "Афганець" задовольнити.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2004 у справі N 2-13/7369-2004.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2004 у справі N 2-13/7369-2004 залишити в силі.