Тип: Постанова
№ 04-1/16-16/36
Дата: 12 травня 1998 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.05.98 Справа N 04-1/16-16/36
Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву АТ "Український науково-дослідний інститут технологій суднобудування" (надалі - АТ "Український НДІТС") про перевірку постанови від 29.12.97 арбітражного суду Миколаївської області у справі N 1388/7 за позовом АТ "Український НДІТС" до ДПА в м. Миколаєві про визнання недійсним рішення ДПА в м. Миколаєві від 19.04.97 N 01-149/33/610.
Рішенням від 19.09.97 арбітражного суду Миколаївської області позов задоволено з посиланням на своєчасне надходження валютної виручки в сумі 10000 дол. США на рахунок позивача відповідно до додаткової угоди від 21.12.95 до контракту купівлі-продажу N 55/1 від 19.09.95.
Постановою заступника голови від 29.12.97 рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) від 23.09.94 не передбачено обмеження повноважень податкової адміністрації щодо стягнення встановлених фінансових санкцій будь-якими причинами несвоєчасних розрахунків між резидентом та нерезидентом.
Експертний висновок від 22.09.95 підтверджує контрактну вартість станка - 20 тис. дол. США. На підтвердження зміненої контрактної вартості позивачем не надано відповідного експертного висновку. Наявні у справі двосторонні акти від 26.09.95 та від 20.10.95 не є належними доказами на підтвердження залишкової вартості станка в сумі 10000 тис. дол. США, оскільки мають чітко виражений суб'єктивний характер.
Не приймаються до уваги посилання заявника на своєчасне надходження зниженої валютної виручки в сумі 10 тис. дол. США за умовами додаткової угоди від 21.12.95 до контракту, оскільки Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) від 23.09.94 не ставить право податкової адміністрації накладати санкції за порушення строків надходження валютної виручки у залежність від будь-яких причин, з яких резидент своєчасно не розрахувався, зокрема, при зміні вартості предмета купівлі-продажу.
З огляду на це, двосторонній акт приймання поставленого товару неналежної якості може бути лише підставою для стягнення збитків з контрагента, а не для звільнення від фінансових санкцій, передбачених вищезгаданим Законом ( 185/94-ВР ).
Крім того, позивач-резидент при відсутності будь-яких перешкод не скористався можливістю для призупинення строку надходження валютної виручки відповідно до ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону ( 185/94-ВР ) і не звернувся у 90-денний термін до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України з відповідним позовом до нерезидента.
До того ж позивачем після укладення додаткової угоди від 21.12.95 до контракту також не вжито заходів для митного переоформлення експорту станка в бік зменшення його первісної контрактної ціни відповідно до зазначеної угоди, хоча він мав для цього необхідні можливості та був обізнаний із закінченням 90-денного терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, передбаченим ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).
Заявник просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на те, що за умовами додаткової угоди від 21.12.95 до контракту N 55/1 від 19.09.95 залишкову ціну предмета купівлі-продажу знижено до 10000 дол. США та вказана сума валютної виручки своєчасно надійшла на його рахунок як постачальника за контрактом.
Судова колегія, перевіривши матеріали арбітражної справи, встановила таке.
Внаслідок проведеної відповідачем перевірки дотримання позивачем валютного законодавства виявлено порушення строків надходження валютної виручки з експорту товару за контрактом купівлі-продажу від 19.09.95 N 55/1, про що складено акт він 11.04.97 N 22-38/77. На підставі цього акта прийнято оспорюване рішення про стягнення пені в сумі 18510 грн.
Як вбачається із матеріалів перевірки, між позивачем-експортером та англійською компанією "Qlenford Consultancy" укладено контракт N 55/1 від 19.09.95 купівлі-продажу зубофрезерного станка. Ціна контракту визначена в 20 тис. дол. США, строк поставки - протягом 20 днів з дня підписання контракту.
За експертним висновком N 120-1311 від 22.09.95 виробничої фірми "Зовнішсервіс" при ТПП України вартість станка становить 19958 дол. США.
Вантажно-митна декларація N 14307914 від 26.09.95 свідчить про відвантаження станка до Німеччини з вказаною вартістю у сумі 3368000000 крб., що еквівалентно на той час 20000 дол. США. В рахунку-фактурі від 25.09.95 також вказано аналогічну вартість станка. 11.10.95 від іноземного контрагента на рахунок позивача-продавця надійшло лише 10000 дол. США. Згодом у зв'язку з виявленням неналежної якості придбаного станка його первісну вартість зменшено до 10000 дол. США, що підтверджується наявними у справі актами від 26.09.95 та від 20.10.95 та додатковою угодою від 21.12.95 до контракту.
Як видно з наявних матеріалів, оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству та обставинам справи з наступних підстав. Згідно з п. п. 7, 8 Указу Президента "Про заходи щодо запобігання експорту товарів із України по цінах, які можуть розглядатись як демпінгові, і урегулюванню торгових спорів" ( 475/94 ) від 25.08.94 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні подавати митним органам відповідні документи, які свідчать про дотримання антимонопольного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в постанові арбітражного суду, відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам по справі, а тому підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов ПОСТАНОВИЛА:
Постанову від 29.12.97 арбітражного суду Миколаївської області у справі N 1388/7 залишити без змін.
Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 3, 1998 р.