Тип: Постанова
№ 6/25н
Дата: 24 липня 2002 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.07.2002 Справа N 6/25н
(Витяг)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів ...
розглянувши матеріали касаційної скарги ... про визнання акта талону відмови недійсним, встановив:
Рішенням від 01.03.2002 господарського суду Луганської області у позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем своїх вимог, які б відповідали вимогам п. 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України ( 1104-97-п ).
Постановою від 17.04.2002 апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано, позов задоволено. Постанову мотивовано тим, що посилання місцевого господарського суду на Закон України "Про бюджет на 2002 рік" ( 2905-14 ) не може застосовуватись, оскільки, на думку суду, слід керуватись Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), до якого не були внесені відповідні зміни.
Заслухавши доповідь судді М.М. Черкащенка, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) платники податків при ввезенні товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання.
Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104 ( 1104-97-п ) затверджено порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України.
До п. 4 даної постанови ( 1104-97-п ) постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року N 21 ( 21-2002-п ) "Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталі 2002" внесені доповнення.
Згідно цих доповнень ( 21-2002-п ) податковий вексель на суму податкового зобов'язання при ввезенні товарів на митну територію України може бути видано лише особою, яка відповідає наступним вимогам:
- є платником податку на додану вартість відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР );
- зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно до ст. 9 Закону ( 168/97-ВР ) та векселя до реєстру платників податку на додану вартість;
- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість;
- має право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету за результатами попереднього звітного періоду, якщо така заборгованість з відшкодування податку на додану вартість на день видачі податкового векселя не погашена;
- здійснює вивезення товарів за прямими договорами для власних виробничих потреб.
Особи, які не відповідають хоча б одній із зазначених вимог, сплачують податок на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України у встановленому порядку без видачі податкового векселя.
Доказів, які б свідчили про відповідність ПП ВКФ "Екоресурс" вимогам п. 4 Порядку ( 1104-97-п ), позивач не надав і судом першої інстанції було обгрунтовано встановлено, що ПП ВКФ "Екоресурс" таким вимогам не відповідає.
За таких обставин судова колегія не може погодитись з висновком апеляційного суду в тому, що позивач відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) мав право видати податковий вексель та його видача не суперечить Закону України "Про Державний бюджет на 2002 рік" ( 2905-14 ).
Згідно ст. 48 Закону України від 20.12.2001 р. "Про Державний бюджет на 2002 рік" ( 2905-14 ) заборонено здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі.
Помилковим є і висновок апеляційного суду в тому, що в зв'язку з невнесенням змін до Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) є випадок, який необхідно розглядати як конфлікт інтересів в розумінні припису підпункту 4.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), і рішення в цій правовій ситуації повинно прийматись на користь платника.
Конфлікт інтересів застосовується лише у межах апеляційного узгодження, тобто в процедурі адміністративного оскарження, згідно п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону ( 2181-14 ).
Крім того, норма Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), передбачена ст. 11, є бланкетною і, відповідно, як зазначалося, згідно даної норми порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідач по справі в талоні відмови у митному оформленні N 70202/2/01 від 11.01.2002 не посилався на Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) і п. 4 постанови КМ України "Про порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України" ( 1104-97-п ), але підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства.
Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що талон відмови узгоджується з вимогами чинного законодавства, тобто є вірним по суті.
За таких обставин постанову Донецького апеляційного господарського суду необхідно скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 111-7, 111-9, 111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2002 року у справі N 6/25н скасувати.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 01.03.2002 року у даній справі залишити без змін.
4. Судові витрати покласти на позивача - приватне підприємство виробничо-комерційну фірму "Екоресурс".
5. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ відповідно до ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ).
Головуючий: В.Д.Чупрун
Судді: М.І.Хандурін М.М.Черкащенко
"Митна газета", N 19, жовтень, 2002 р.