Тип: Постанова
№ 17-3-23/01-6982
Дата: 03 квітня 2002 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.04.2002 N 17-3-23/01-6982
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів: Грека Б.М., Чупруна В.Д.
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
ВАТ "Дністровський" Новак І.О. (довір. від 25.12.2001 р.) Нікішев О.В. (довір. N 3089/10 від 19.03.2002 р.)
ДПІ у Овідіопольському Коваленко В.О. (довір. N 3090/10 від
районі Одеської області 19.03.2002 р.)
розглянув касаційну скаргу ВАТ "Дністровський"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
у справі 17-3-23/01-7336
господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ "Дністровський"
до ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області
про визнання недійсним рішення.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя С. В. Владимиренко) від 24.09.2001 р. в позові відмовлено з посиланням на те, що ДПІ правомірно застосовані до позивача фінансові санкції.
Одеський апеляційний господарський суд (судді Продаєвич Л.В., Жеков В. І., Пироговський В. Т.) постановою від 29.11.2001 р. вказане рішення залишив без змін з тієї ж самої підстави.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями ВАТ "Дністровський" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2001 р. та рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2001 р. скасувати і в позові відмовити.
На думку скаржника, він реалізував не підакцизний товар, а сировину для виготовлення підакцизного товару, тому ПДВ повинен сплачувати згідно підпункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 ( 271-99-п ) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. N 374 ( 374-2001-п ). Тобто скаржник вважає, що ПДВ він зобов'язаний сплачувати на спеціальний рахунок, кошти з якого може використовувати для придбання матеріально-технічних ресурсів. Що, за твердженням скаржника, він і робив.
Цього факту ДПІ не заперечує, але вважає, що позивач реалізував підакцизний товар, тому повинен сплачувати ПДВ до державного бюджету.
Постанова приймається 03.04.2002 року, оскільки 28.03.2002 року та 01.04.2002 року в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
ДПА в Одеській області здійснена перевірка ВАТ "Дністровський" з питань правильності нарахування і своєчасності сплати ПДВ при реалізації виноматеріалів за період з 01.05.2000 р. по 01.06.2001 р.
За наслідками перевірки складено акт від 17.07.2001 р. N 26/6-2310/83, в якому зазначено, що товариством порушені вимоги п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), п. 2 Постанови Верховної Ради України від 12.09.96 р. "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" ( 365/96-ВР ), ст. 2 Закону України від 07.05.96 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) і за вказані порушення товариству донараховано 173446 грн. ПДВ.
Слід зазначити, що перевіркою встановлено факт нарахування товариством ПДВ на реалізовану продукцію, але вказані кошти перераховувались не до державного бюджету, а на спеціальний рахунок відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. N 271 ( 271-99-п ).
ДПІ вважає, що реалізована товариством продукція є підакцизною, тому вказаний Порядок ( 271-99-п ) на нього не поширюється і ПДВ слід було сплатити до державного бюджету.
На підставі вказаного акта ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області рішенням від 07.08.2001 р. N 23-1/00413245 стягнуто з товариства 173446 грн. донарахованого податку та застосовані фінансові санкції на суму 42533 грн.
Позивач не погодився з рішенням ДПІ, оскільки вважає, що реалізував не підакцизний товар і тому, як сільгоспвиробник, правомірно перерахував ПДВ на спеціальний рахунок. Тобто, відповідно до вимог підпункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та вимог згаданого вище Порядку ( 271-99-п ).
З матеріалів справи випливає, що спір між сторонами виник через різне тлумачення поняття підакцизного товару.
Законодавчо вказане поняття чітко не визначене, але із назви самого Закону, на який сторони посилаються як на доказ своїх вимог і заперечень, тобто Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) та змісту цього закону вбачається, що підакцизними є товари, які реалізуються як спирт етиловий та алкогольні напої.
В згаданому Законі ( 178/96-ВР ) є виключення, зокрема в ст. 2 Закону, підакцизними товарами вважаються і виноматеріали, але виноматеріали, які реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виробництва для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду - код 220430), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці матеріали для виробництва готової продукції.
Позивач у цій справі є підприємством первинного виробництва і реалізовував ці матеріали підприємству вторинного виробництва для виробництва готової продукції.
За таких обставин ДПІ помилково прийшла до висновку, що позивач реалізовував підакцизний товар, відповідно товариству помилково донараховано ПДВ та застосовані до нього фінансові санкції.
Господарським судом Одеської області та Одеським апеляційним господарським судом в повному обсязі встановлені обставини справи, але юридична оцінка цим обставинам дана помилкова.
З огляду на зазначене, рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2001 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2001 р. підлягають скасуванню, а позовна заява - задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дністровський" задовольнити.
2. Скасувати рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2001 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2001 р. у справі N 17-3-23/01-7336.
3. Позов Відкритого акціонерного товариства "Дністровський" задовольнити. Рішення ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 07.08.2001 р. N 23-1/00413245 визнати недійсним.
4. Стягнути з ДПІ на користь Відкритого акціонерного товариства "Дністровський" 170 грн. витрат по сплаті держмита (85 грн. за розгляд позовної заяви, 42,50 грн. за розгляд апеляційної скарги та 42,50 грн. за розгляд касаційної скарги) та 69 грн. - витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази.
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді Б.Грек
В.Чупрун