Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2006 Справа N 5/40-19/17

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючий, Семчука В.В., Мележик Н.І., Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вінброк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року у справі господарського суду м. Києва N 5/40-19/17 за позовом Закритого акціонерного товариства "Вінброк", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Електроприлад", м. Київ, про стягнення 263 032,00 грн.,

ВАТ "Електроприлад" -

- Баланчук С.О. (дов. від 28.02.2006 N 33),

- Табалов П.І. (дов. від 23.01.2006 N 5),

- Шелест В.І. (дов. від 23.01.2006 N 7);

ЗАТ "Вінброк" - Терещук О.О. (дов. від 19.12.2005 );

ВСТАНОВИВ:

У травні 2003 року позивач - ЗАТ "Вінброк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ВАТ "Електроприлад" про стягнення 263 032 грн.

Вказував, що він є акціонером ВАТ "Електроприлад", створеного в процесі приватизації, і йому належать 5 368 акцій товариства, вартістю по 49 гривень за одну акцію, на загальну суму 263 032 грн.

На загальних зборах акціонерів, що відбулися 20 лютого 2003 року, він голосував проти рішення правління ВАТ "Електроприлад" про відчуження майна та на підставі ст. 144 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ) звернувся до відповідача з вимогою викупити належні йому акції ВАТ "Електроприлад".

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання щодо викупу належних йому акцій та порушення прав акціонера, позивач просив задовольнити його вимоги.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 5 липня 2005 року (суддя Саранюк В.І.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що дія Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ) не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами, а позовні вимоги не доведені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року (колегія суддів у складі: Островича С.Е. - головуючий, Сотнікова С.В., Дикунської С.Я.) рішення суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі ЗАТ "Вінброк" просить скасувати судові рішення та постанову з підстав неправильного застосування вимог норм ст. 4 ЦК України ( 435-15 ), ст. 32 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ), та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення та постанова у даній справі - до скасування, з передачею спору на новий розгляд, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог, що викладені у статті 144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" ( 1723-14 ), відкрите акціонерне товариство, що створене в процесі приватизації та корпоратизації, зобов'язане здійснити оцінку активів товариства, виходячи з балансової вартості, та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, якщо ці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладення угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) підприємства та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 євро за курсом Нацбанку України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що відповідач зобов'язаний викупити в нього акції на підставі ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ), оскільки вказана норма стосується післяприватизаційної політики держави і знаходиться у відповідному розділі Закону, а він під час проведення загальних зборів акціонерів 20 лютого 2003 року голосував проти затвердження угод про відчуження майна товариства за 2000-2002 роки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ЗАТ "Вінброк" володіє простими іменними акціями в кількості 5 368 шт., емітованими ВАТ "Електроприлад", та є акціонером цього товариства, створеного на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію державних підприємств" ( 210/93 ) від 15 червня 1993 року та наказу Міністерства Машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 10 серпня 1994 року N 1166.

Процес приватизації завершено у жовтні 1996 року.

9 квітня 2003 року позивач, на підставі ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ), звернувся до відповідача з вимогою про викуп належних йому акцій в кількості 5 368 акцій, по ціні 49 грн. за одну акцію, на загальну суму 263 032 гривень та зазначав про порушення його прав акціонера внаслідок невиконанням відповідачем зобов'язання щодо викупу акцій.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що Державна програма приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами .

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки ці висновки зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи, що мають суттєве значення для спору, та можуть вплинути на результати розгляду справи.

Так, порушивши вимоги ст. 38, 43, 65, 84 ГПК України ( 1798-12 ) та ст. 111-12 ГПК України про обов'язковість для суду першої інстанції під час нового розгляду справи вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій, незважаючи на те, що спір протягом тривалого часу не знаходить свого вирішення, не перевірили доводи позивача про порушення його права, як акціонера, та не з'ясували обставин щодо вартості відчужуваного відповідачем майна, про перевірку яких йшлося у постанові Вищого господарського суду України від 18 лютого 2005 року у даній справі, а також не встановили наявність чи відсутність підстав, з якими закон, зокрема ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ), пов'язує настання для акціонерного товариства відповідних правових наслідків, зокрема щодо виникнення зобов'язання придбання акцій на вимогу акціонера.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) дія нормативно-правового акту у часі починається з моменту набрання чинності цим актом і припиняється втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначав позивач, порушення його права на викуп акцій акціонерним товариством мало місце під час дії ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ), якою регулюються правовідносини у післяприватизаційний період.

Крім наведеного, обставин проведення загальних зборів і голосування позивачем з питань відчуження майна відповідача, належно судом не перевірені.

Оскільки зазначені обставини належно судами не досліджувалися, - висновки суду про те, що Державна програма приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) не розповсюджується на правовідносини, що виникли між сторонами, не можна вважати обґрунтованими.

Зазначені висновки є наслідком порушення судом вимог процесуального законодавства та неправильного застосування ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки" ( 1723-14 ) та ст. 32 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), якою закріплено право акціонерного товариства на викуп акцій у інших випадках, що не передбачені ст. 144 Закону України "Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки".

Враховуючи, що встановлення вищенаведених обставин входить до предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать права та обов'язки сторін у спорі, а в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду відсутні будь які висновки, що свідчать про те, що вищезгадані обставини були предметом дослідження, то судовими інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Вінброк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року та рішення господарського суду м. Києва від 5 липня 2005 року скасувати.

Справу N 5/40-19/17 передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі.

Головуючий О.Ф.Шульга

Судді: М.В.Михайлюк В.В.Семчук Н.І.Мележик Н.Г.Дунаєвської