Про визнання банкрутом

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2003 Справа N 5/34Б

(Постанову залишено без зміни постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.08.2003)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Черногуза Ф.Ф., суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі), Михайлюка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль", с. Тетерівка, на постанову від 13.01.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі N 5/34Б господарського суду Житомирської області за заявою Національного банку України, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль", с. Тетерівка, про визнання банкрутом, в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Д., К., від відповідача - Н., М., встановив:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.05.2002 визнані грошові вимоги кредитора - Національного банку України до боржника ТОВ "Стиль" на суму 1586063 грн. 18 коп. Підставою для задоволення грошових вимог кредитора, вказує суд, є несплата ним боргу, наявність якого підтверджена наказом Вищого арбітражного суду України від 27.03.2001 у справі N 4/4, довідкою Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 16.02.2002 N 699 про порушення виконавчого провадження за вказаним наказом. Стягнення за наказом суду станом на 15.02.2002 не здійснено, зазначено у довідці виконавчої служби через відсутність коштів на банківських рахунках ТОВ "Стиль".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2003 рішення господарського суду залишено без змін. Оскаржуючи винесені судами у справі рішення, ТОВ "Стиль" просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд, мотивуючи це порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що господарський спір розглянуто у першій інстанції суддею, який не має повноважень судді. Апеляційний господарський суд, на думку скаржника, припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. 111-10 ( 1798-12 ), оскільки рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу.

Щодо порушень матеріального права, то скаржник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права стосовно порядку визначення забезпеченості зобов'язань боржника перед кредитором заставою, тобто суд неправильно застосував ст.ст. 3, 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ). Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредитором.

Наказ Вищого арбітражного суду України від 27.03.2001, за яким на користь Національного банку України стягнуто з ТОВ "Стиль" 298502,50 дол. США, пред'явлений до виконання через виконавчу службу Житомирського районного управління юстиції. Стягнення виконавчою службою не здійснено через відсутність коштів на банківських рахунках боржника. Відповідно до ст. 6 Закону ( 2343-12 ) вказані обставини є підставою для порушення щодо боржника справи про банкрутство.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що кредитна угода від 27.11.97 за N 001/97, що була укладена між ТОВ "Стиль" та Національним банком України, за рішенням Вищого арбітражного суду України від 27.03.2001 визнана недійсною.

Дія договорів застави від 27.11.97, що укладені сторонами на забезпечення виконання кредитної угоди згідно ст. 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ), припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень були досліджені та відхилені доводи ТОВ "Стиль" про те, що грошові вимоги Національного банку України забезпечені заставою згідно договорів застави від 27.11.97, а тому додаткова оцінка цих обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на порушення господарським та апеляційним судами процесуальних норм в частині відмови у залученні до участі у справі в якості третьої особи на стороні боржника ТОВ "Інтерстиль".

Провадження у справах про банкрутство не здійснюється за нормами позовного провадження, а тому статті Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), що регулюють виключно вирішення господарських спорів у позовному провадженні, не застосовуються у процедурі банкрутства.

Розглядаючи справи про банкрутство, суди застосовують лише ті статті Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), які мають універсальний для судового розгляду характер. Закон України "Про визнання платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) у статті 1 чітко визначає коло учасників провадження у справі про банкрутство. Такого учасника як третя особа на боці позивача або відповідача Закон не знає, оскільки в процедурі банкрутства відсутні позивач і відповідач, а є кредитор і боржник.

Що стосується доводів скаржника про розгляд справи суддею, який не мав відповідних повноважень, та не тією колегією суддів, яка призначала до розгляду апеляційну скаргу, то зазначені доводи є неспроможними і до уваги не приймаються.

Суддя господарського суду Житомирської області, що розглядав справу у першій інстанції, призначений Президентом України на посаду судді відповідно до п. 13 ст. 24 та ст. 42 Конституційного Договору ( 1к/95-ВР ). Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) створено колегію у складі суддів: Коваленко В.М., Куц М.М., Пантелієнко В.О. для розгляду справи в апеляційній інстанції (а.с. 150).

Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Стиль" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2003 у справі N 5/34Б без змін.