Про визнання невідповідаючими чинному законодавству постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.98 N 1064 та від 21.09.98 N 1478

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.03.99 Справа N 04-1/1-5/23

( Додатково див. Ухвалу ВАСУ N 03-2-6/153 ( v_153800-98 ) від 17.12.98 )

За позовом заявника до Кабінету Міністрів України Про визнання невідповідаючими чинному законодавству постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.98 N 1064 ( 1064-98-п ) та від 21.09.98 N 1478 ( 1478-98-п )

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Української Федерації профспілкових організацій - профспілки працівників спільних підприємств про перевірку рішення (постанови, ухвали) Вищого арбітражного суду України у справі N 03-2-6/153 ( v_153800-98 )

Ухвалою від 17.12.98 по справі N 03-2-6/153 ( v_153800-98 ) суддя колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України (...) позовну заяву і додані до неї документи повернув позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 АПК України ( 1798-12 ) - до заяви не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку. Разом з тим ухвалою доведено до відома позивача, що "згідно ст. 12 АПК України арбітражний суд може визнати недійсним акт ненормативного характеру" і, крім того, звернуто увагу на те, що "згідно п. 2 ст. 36 письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії".

Заявник (позивач) просить колегію з перегляду рішень, ухвал, постанов ВАС України вказану ухвалу перевірити в порядку нагляду, скасувати її та передати позовні матеріали на їх розгляд по суті.

Як на підставу своїх вимог, заявник посилається на підвідомчість даного спору ВАС України згідно ст. 12 АПК України ( 1798-12 ), в редакції згідно Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" від 13.05.97 N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) і вважає, що вимога суду щодо засвідчення копій позовної заяви нормативних актів є безпідставною відповідно до ст. 57 АПК України. Як доказ сплати мита до держбюджету, заявник долучив до заяви довідку відділення Держказначейства у Печерському р-ні м. Києва від 28.12.98 N 399. Окрім того, заявник вказує на те, що ухвала суду від 17.12.98 ( v_153800-98 ) винесена і направлена позивачеві з порушенням вимог ст.ст.63 та 87 АПК України.

Перевіркою позовних матеріалів в порядку нагляду підстав для задоволення вимог заявника не встановлено, оскільки:

1. Згідно ст. 46 АПК України ( 1798-12 ) державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до арбітражних судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного бюджету України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації N 22090200, символ звітності банку - 057. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку. Оскільки ці відомості були відсутні в платіжному дорученні позивача N 524 від 10.12.98, то арбітражний суд правомірно дійшов висновку про відсутність належних доказів сплати державного мита у встановленому порядку і на законних підставах (ст. 63 п. 4 АПК ( 1798-12 ) повернув позовну заяву та додані до неї документи позивачеві без розгляду.

2. Доведення арбітражним судом до позивача вимог ст. 12 АПК також є правомірним і таким, що відповідає вимогам дотримання не тільки змісту, а й "букви закону". Стаття 12 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в редакціях законів N 1798-XII ( 1798-12 ) від 06.11.91 і N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97 до підвідомчості арбітражних судів відносить спори про визнання недійсними актів, а не про визнання невідповідаючими чинному законодавству актів, як це вказано заявником в позовній заяві.

3. Поняття письмових доказів і вимоги до них визначені ст. 35 АПК України ( 1798-12 ), а тому вимога суду до позивача в цій частині грунтується на вимогах процесуальної норми права.

4. Згідно ст. 24 Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ) вимоги судді, що ставляться в межах повноважень арбітражного суду, є обов'язковими для посадових осіб, державних, кооперативних, громадських та інших органів, господарських та інших організацій і підприємств, до яких вони звернуті.

5. Порушення процесуального права може бути підставою для зміни або скасування рішення, ухвали, постанови тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, ухвали, постанови (ст. 107 п. 4 абз. 2 АПК України ( 1798-12 ), а тому несвоєчасне повернення позовної заяви також не є підставою для скасування спірної ухвали ( v_153800-98 ).

За наведених обставин судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов ВАС України вважає ухвалу арбітражного суду від 17.12.98 N 03-2-6/153 ( v_153800-98 ) такою, що відповідає чинному законодавству.

Разом з тим судова колегія роз'яснює позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до арбітражного суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу від 17.12.98 N 03-2-6/153 ( v_153800-98 ) Вищого арбітражного суду України про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду залишити без змін.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 1, 2000 р.