Про визнання договору недійсним

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2007 Справа N 5/22

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.05.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого: Першикова Є.В.

суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України)

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 31.10.05

у справі N 5/22

господарського суду міста Києва

за позовом ДПА України

до науково-виробничого комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Тект-Приват" (далі ТОВ "Тект-Приват"),

товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Транс" (далі ТОВ "Альфа-Транс"),

за участю: Генеральної прокуратури України (далі Прокуратура),

про визнання договору недійсним

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ковальчук О.М. (за дов. N 10-2116/4160 від 20.09.06);

- відповідачів: ТОВ "Тект-Приват": Гладишенко М.І. (за дов. б/н б/д);

ТОВ "Альфа-Транс": не з'явились;

- Прокуратури: Баклан Н.Ю. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення N 7 від 05.01.05).

Ухвалою від 19.02.07 колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга ДПА України б/н від 29.11.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 15.03.07.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання ТОВ "Альфа-Транс" до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.03.07 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 15.03.07 представник ТОВ "Альфа-Транс" не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від ТОВ "Альфа-Транс" повідомлень щодо неможливості участі його представника у судовому засіданні 15.03.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України на момент розгляду справи не надходило, справа розглядається за участі представників ДПА України, ТОВ "Тект-Приват" та Прокуратури.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін та Прокуратури, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 15.03.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 14.06.05 господарського суду міста Києва (суддя Іванова Л.Б.) в задоволенні позовних вимог ДПА України відмовлено повністю.

З ДПА України в доход державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита.

Постановою від 31.10.05 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Коваленка В.М., суддів - Малетича М.М., Вербицької О.В.) апеляційну скаргу ДПА України задоволено частково.

Рішення від 14.06.05 господарського суду міста Києва в частині стягнення з ДПА України в доход державного бюджету України 85,00 грн. скасовано.

В іншій частині рішення від 14.06.05 господарського суду міста Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПА України без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Тект-Приват" є добросовісним набувачем майна, що є об'єктом спірного договору, а тому мало правові підстави для укладання такого договору.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПА України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 14.06.05 господарського суду міста Києва та постанову від 31.10.05 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права, зокрема, положення Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ( 847-14 ).

Скаржник вважає, що при передачі в оренду ТОВ "Тект-Приват" приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8-А, ДП "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у м. Києві" не отримувало згоди ДПА України, як органу, уповноваженого здійснювати управління цими приміщеннями, в тому договір оренди є таким, що здійснений з порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим, на думку ДПА України, первинний та похідні від нього договори продажу нежилих приміщень є неправомірними.

14.03.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло клопотання ТОВ "Тект-Приват" від 14.03.07 про припинення касаційного провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у зв'язку з його ліквідацією та виключенням 15.09.06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Разом з тим, положеннями ст. 41 вказаного Закону ( 755-15 ) передбачений порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 названої статті ( 755-15 ) підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.

В силу ч. 2 цієї статті ( 755-15 ) суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Таким чином, виходячи з аналізу норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та відповідно припинення юридичної особи не тягне за собою незворотні правові наслідки.

З урахуванням наведеного, клопотання про припинення касаційного провадження підлягають відхиленню, оскільки в даному випадку суд касаційної інстанції не розглядає позовну заяву, а здійснює перевірку судового акту станом на той час, коли він був ухвалений.

На день розгляду справи по суті письмові відзиви на касаційну скаргу від ТОВ "Тект-Приват" та ТОВ "Альфа-Транс" не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників ДПА України, ТОВ "Тект-Приват", Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 13.08.04 між ТОВ "Альфа-Транс" та ТОВ "Тект-Приват" було укладено договір N 157/04-ТП купівлі-продажу нежилих приміщень (далі Договір), згідно якого останнє продало ТОВ "Альфа-Транс" нежилі приміщення загальною площею 8 481,40 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8-А. Судовими інстанціями встановлено, що відповідно до п. 1.2 Договору відчужувані приміщення належали ТОВ "Тект-Приват" на праві власності.

Також, при вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями було встановлено, що право власності ТОВ "Тект-Приват" на відчужувані за Договором приміщення підтверджується договором N 982 від 23.06.04 купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності шляхом викупу (далі Договір N 982), відповідно до якого, Регіональне відділення Фонду державного майна України відчужило ТОВ "Тект-Приват" нежилі приміщення загальною площею 8 481,40 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8-А. При цьому, встановлено, що згідно п. 1.3 Договору N 982 право власності на зазначені нежилі приміщення переходить до ТОВ "Тект-Приват" з моменту державної реєстрації даного договору.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що спірний Договір купівлі-продажу ТОВ "Тект-Приват" було укладено з ТОВ "Альфа-Транс" після набуття на правових підставах права власності на нежиле приміщення, яке розташоване на Львівській площі, 8-А.

Вирішуючи спір по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням від 09.09.04 господарського суду міста Києва у справі N 2/410 в задоволені позовних вимог ДПА України про визнання недійсним Договору N 982, укладеного між регіональним відділенням Фонду Державного майна України та ТОВ "Тект-Приват", було відмовлено повністю. Постановою від 28.09.04 Київського апеляційного господарського суду залишеною без змін постановою від 16.02.05 Вищого господарського суду України, рішення від 09.09.04 господарського суду міста Києва було скасовано, а вимоги ДПА України задоволено в повному об'ємі. Постановою від 19.04.05 Верховного суду України постанову від 28.09.04 Київського апеляційного господарського суду та постанову від 16.02.05 Вищого господарського суду України було скасовано, а рішення від 09.09.04 господарського суду міста Києва залишено в силі.

Судами встановлено, що приймаючи постанову у справі У 2/410, Верховний суд України, зокрема, виходив з того, що відповідно до п. 5 Державної програми приватизації за 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" N 1723 ( 1723-14 ) від 18.05.00, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше як 25 відсотків залишкової (відновної за врахуванням зносу) вартості майна. У цьому разі оцінка вартості об'єкта приватизації здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Верховним Судом України було враховано, що ТОВ "Тект-Приват" за свій рахунок було виконано ремонтно-будівельні роботи, в результаті яких залишкова балансова вартість орендованого майна збільшилась більш ніж на 25 відсотків, у зв'язку з чим вказане товариство одержало право на викуп нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8-А. У зв'язку з наведеними обставинами Верховним Суд України прийшов до висновку про правомірність набуття ТОВ "Тект-Приват" вказаних нежилих приміщень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.78 N 3 ( v0003700-78 ) (далі Постанова Пленуму) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

При цьому всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки станом на день розгляду справи в судовому засіданні 15.03.07 рішення від 09.09.04 господарського суду міста Києва у справі N 2/410 є чинним, то посилання ДПА України на недійсність спірного Договору у зв'язку з неправомірністю набуття ТОВ "Тект-Приват" права власності на майно, що є предметом Договору, є безпідставними, та не можуть бути взяті до уваги.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи ДПА України, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову від 31.10.05 Київського апеляційного господарського суду у справі N 5/22 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

Судді: Г.Савенко І.Ходаківська