Про виділ частки майна на право власності

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2008 Справа N 2-5/5029.2-2007

(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.01.2009)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого, Мележик Н.І., Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому Прокурора Автономної Республіки судовому засіданні Крим касаційне подання

та касаційну скаргу Державного підприємства "Київпассервіс"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року

у справі N 2-5/5029.2-2007

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник",

Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації,

Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод"

до відповідачів: 1) Київського обласного комунального автотранспортного підприємства "Київоблкомунтранс АТП 13254" 2) Державного підприємства "Київпассервіс"

за участю третіх осіб: 1) Фонду державного майна України 2) Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"

за участю Генеральної прокуратури України та Прокуратури Автономної Республіки Крим

про виділ частки майна на право власності

за участю представників:

позивачів - 1) не з'явились 2) Шомка С.А. 3) Діонісьєва І.М., Чиханцова Н.А.

відповідачів - 1) Гурнак Л.В. 2) Дядюка О.В.

третіх осіб - 1) Семенюк Н.М. 2) не з'явились

прокуратури - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В травні 2004 року ТОВ "Будівельник", /Сквирський район, Київської області/, Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації та Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод" звернулись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Київського обласного комунального автотранспортного підприємства "Київоблкомунтранс АТП N 13254" про виділення частки майна, що належать їм на праві власності, бази відпочинку "Росинка" на землях, площею 2,25 га колгоспу ім. Нахімова в с. Заводське Ленінського району АР Крим, в тому числі рухомі та нерухомі об'єкти, що належать позивачам на праві спільної часткової власності, виходячи з наступних часток: ТОВ "Будівельник" - 64 місця, будинки NN 2, 3, 4, 5 на загальну суму 317 504 грн., що складає 26,34% від загальної вартості майна бази відпочинку "Росинка"; ОП "6-й Київський авторемонтний завод" - 12 місць, будиночок N 1 (4 місця), будиночок N 16 (8 місць) на суму 59532 грн. - 4,94% від загальної вартості майна бази відпочинку "Росинка"; ДП "Київпассервіс" - 107 місць, будиночки NN 9, 10, 11, 14, 15, будиночок N 16 (6 місць), 17, 18 - на суму 530827 грн. - 44,03% від загальної вартості майна бази відпочинку "Росинка".

Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили визнати за ними право спільної часткової власності на базу відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А в наступних частках: ТОВ "Будівельник" - 26,34% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинку NN 2, 3, 4, 5; Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації - 4,94% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинки NN 1 (4 місця), 16 (8 місць); Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод" - 44,03% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинки 9, 10, 11, 14, 15, 16 (6 місць), 17, 18. Також позивачі просили зобов'язати ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні ними базою відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А.

В подальшому позивачі просили зобов'язати ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні ними базою відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А наступним шляхом: ДП "Київпассервіс" звільнити та не чинити перешкод в користуванні ними будинками NN 1, 2, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, що знаходяться на території бази відпочинку "Росинка"; ДП "Київпассервіс" не чинити перешкод в користуванні позивачами об'єктами загального користування, адміністративними та господарським будівлями, комунікаціями (сервітутні права), що знаходяться на території бази відпочинку "Росинка".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 18.12.2007 року (суддя Гаврилюк М.П.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року (судді: Плут В.М., Черткова І.В., Волков К.В.), позов задоволено; визнано право спільної часткової власності за ТОВ "Будівельник", Білоцерківським МБТІ, ОП "6-й Київський авторемонтний завод" на базу відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А у наступних частках: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" - 26,34% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинку NN 2, З, 4, 5; Білоцерківське МБТІ - 4,94% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинки NN 1 (4 місця), 16 (8 місць); ОП "6-й Київський авторемонтний завод" - 44,03% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинки NN 9, 10, 11, 14, 15, 16 (6 місць), 17, 18; зобов'язано ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні ТОВ "Будівельник", Білоцерківським МБТІ, ОП "6-й Київський авторемонтний завод" базою відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А наступним шляхом "Київпассервіс" звільнити та не чинити перешкод в користуванні позивачами будинками NN 1, 2, З, 4, 5, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, що знаходяться на території бази відпочинку "Росинка"; ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні позивачами об'єктами загального користування адміністративними та господарським будівлями, комунікаціями (сервітутні права), що знаходяться на території бази відпочинку "Росинка".

В касаційному поданні Прокурор Автономної Республіки Крим та в касаційній скарзі Державне підприємство "Київпассервіс" просять скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 N 4, від 25.12.92 N 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Вирішуючи зазначений спір, суди попередніх інстанцій виходили з наявності факту укладення між Білоцерківським АТІ 13254, Білоцерківським АТП 13261 та кооперативом "Будівельник" договору про часткову участь в будівництві та експлуатації бази відпочинку "Росинка", що встановлено рішенням Білоцерківського міського суду від 11.01.2002 року у справі N 2-3087-2002, шляхом спільного об'єднання майнових фінансів і трудових ресурсів з визначенням частки власності кожного, яка зазначена у цьому договорі.

Відповідно до ст. ст. 328, 331 ЦК України ( 435-15 ) право власності виникає або з правочинів, або з інших підстав, зокрема, на новостворене нерухоме майно з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Разом з тим, господарськими судами не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тій обставині, що договори щодо ефективної експлуатації бази відпочинку, постійного поліпшення умов відпочинку та про спільну діяльність - не є договорами, регулюючими правовідносини сторін з будівництва майна за власні кошти, а докази джерел фінансування будівництва та форми власності на спірне майно судами не досліджувалися.

Крім того, зазначені договори без доказів виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто підтвердження участі у витратах на спорудженні спірної будівлі, не можуть породжувати права власності.

Також господарськими судами належним чином не перевірені доводи відповідача ДП "Київпассервіс", що АТП - 13254, яке будувало спірну базу відпочинку і, у якого вона перебула на балансі, засноване на державній власності, підпорядковане Міністерству транспорту України та отримало Державний акт на земельну ділянку, на якій розміщено спірний об'єкт.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Здійснюючи новий розгляд справи, господарські суди не забезпечили виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 07.02.2007 року, а відтак, не перевірили правомірність вимоги позивачів щодо виділу частки із спірного майна.

Також, місцевим судом в порушення вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ): помилково зазначена дата прийняття оскаржуваного рішення - 18 грудня 2007 року, тоді як протокол судового засідання датований 19 грудня 2007 року; прийнято рішення щодо Дочірнього підприємства "Київпассервіс", проте одним з відповідачів в справі є Державне підприємство "Київпассервіс"; відсутній висновок по заявлених вимогах стосовно кожного відповідача.

Таким чином, господарськими судами при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Відповідно до вимог ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), у зв'язку з чим вказані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п. 3 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ).

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Прокурора Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Державного підприємства "Київпассервіс" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року у справі N 2-5/5029.2-2007 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2007 року у справі N 2-5/5029.2-2007 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.Г.Дунаєвська

Судді Н.І.Мележик М.В.Михайлюк