Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2007 Справа N 06/5029

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.08.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого: Першикова Є.В.

суддів: Ходаківської І.П., Шаргала В.І.

розглянула касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів" (далі Товариство)

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 20.02.07

на дії відділу державної виконавчої служби у Шполянському районі Черкаської області (далі Виконавча служба)

у справі N 06/5029

господарського суду Черкаської області

за позовом закритого акціонерного товариства "Украгробізнес" (далі ЗАТ "Украгробізнес")

до Товариства

про стягнення 818 379,57 грн.,

за участю: державної виконавчої служби у Черкаській області (далі ДВС Черкаської області)

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Баранов О.І. (за дов. N Д-6099 від 12.06.07);

Бабенко О.В. (за дов. N Д-6091 від 28.11.06);

- відповідача:

Черниш І.Ф. (директор; витяг з наказу N 7 від 25.02.05);

Витріщак Т.І. (за дов. б/н від 05.09.06);

- Виконавчої служби:

Орлова А.Ф. (за дов. N 1561 від 08.06.07).

Ухвалою від 25.04.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04, касаційна скарга Товариства N 60 від 19.03.07 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.06.07, без початку перегляду справи по суті.

У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. на лікарняному, розпорядженням від 11.06.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи N 06/5029 господарського суду Черкаської області, призначеної до перегляду на 14.06.07, було створено колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді - Ходаківська І.П., Шаргало В.І., яка розглядає справу по суті.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 14.06.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні 14.06.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 23.10.06 господарського суду Черкаської області (суддя Анісімов І.А.) скаргу Товариства на дії Виконавчої служби відхилено.

Постановою від 20.02.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий - Мостова Г.І., судді - Мамонтова О.М., Фаловська І.М.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а ухвалу від 23.10.06 господарського суду Черкаської області - без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскільки після спливу терміну, встановленого для добровільного виконання мирової угоди, боржником її вимоги було виконано не в повному обсязі, то стягувач мав правові підстави для звернення до Виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди. При цьому, судами було враховано, що матеріали справи містять ухвалу від 29.07.05 господарського суду Черкаської області, якою Виконавчу службу було зобов'язано виконати ухвалу від 06.03.02 про затвердження мирової угоди.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 23.10.06 господарського суду Черкаської області та постанову від 20.02.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 4-7, 32, 43, 77, 79, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), ст. 512 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), ст.ст. 5, 7, 8, 11, 18, 19, 21, 24, 26, 30, 55, 56 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судом апеляційної інстанції справу було розглянуто за його відсутності за умови, що Товариством було надіслано телеграму, в якій ставилось питання про відкладення розгляду справи.

У своїх відзивах на касаційну скаргу ЗАТ "Украгробізнес" та Виконавча служба щодо доводів скаржника заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням від 03.01.02 господарського суду Черкаської області позовні вимоги ЗАТ "Украгробізнес" задоволено частково. З ТОВ асоціація "Вільна Україна" (правонаступником якого є СТОВ "Матусів" /Товариство/) на користь ЗАТ "Украгробізнес" стягнуто 565 296,81 грн. боргу, 140 023,40 грн. пені, 1 700,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог в сумі 113 059,36 грн. провадження припинено.

Судовими інстанціями встановлено, що у процесі виконання рішення від 03.01.02 сторонами було укладено мирову угоду, яка була подана на затвердження суду.

Ухвалою від 06.03.02 господарського суду Черкаської області затверджено мирову угоду сторін у відповідності з якою: Товариство в строк до 01.10.04 сплачує ЗАТ "Украгробізнес" заборгованість у сумі 707 089,21 грн. (борг, пеня, судові витрати) з періодичністю операцій в наступному розмірі: 212 126,76 грн. в строк до 01.10.02; 212 126,76 грн. в строк з 01.10.02 по 01.10.03; 282 835,69 грн. в строк з 01.10.03 по 01.10.04.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у зв'язку з частковим розрахунком на суму 106 414,00 грн., 15.06.05 ЗАТ "Украгробізнес" звернулось до Виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на залишок боргу у сумі 600 675,21 грн. Постановою Виконавчої служби від 25.06.05 виконавчий документ було повернуто заявникові з мотивів спливу терміну прийняття ухвали на виконання. Проте, постанова від 25.06.05 була скасована постановою від 26.07.05 в.о. начальника Виконавчої служби, як незаконно винесена, у зв'язку з чим 26.07.05 Виконавчою службою було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що у зв'язку з зазначеними обставинами ЗАТ "Украгробізнес" звернулось до суду зі скаргою на дії Виконавчої служби.

Ухвалою від 29.07.05 господарського суду Черкаської області скаргу ЗАТ "Украгробізнес" задоволено. Виконавчу службу зобов'язано виконати ухвалу від 06.03.02 господарського суду Черкаської області

На підставі матеріалів справи попередніми судовими інстанціями, що приймали рішення у справі, встановлено, що 02.10.06 Товариство звернулось до господарського суду Черкаської області з заявою в якій просить зобов'язати Виконавчу службу скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.09.06 N 2359267, постанову про арешт коштів боржника від 26.09.06 N 6149, постанову про арешт коштів боржника від 26.09.06 N 6150, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.09.06 N 821790, N 821789, N 821793, N 821795, акти опису та арешту майна від 26.09.06 N 675744 та від 29.09.06 N 675763.

Також встановлено, що 09.10.06 господарським судом Черкаської області було отримано доповнення до скарги на дії Виконавчої служби, в якому Товариство просить визнати неправомірними дії Виконавчої служби щодо виконання ухвали від 06.03.02 господарського суду Черкаської області та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.09.06, акт арешту та опису майна N 676765 від 04.10.06 та рішення щодо виконання ухвали від 06.03.02 господарського суду Черкаської області по даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 N 606-XIV ( 606-14 ) (далі Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 24 Закону ( 606-14 ) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувану, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувана, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п. 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій ( z0865-99 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за N 865/4158 (далі Інструкція), за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом ( 606-14 ). Якщо в постанові зазначено потребу опису майна, то копія такої постанови вручається боржнику при проведенні опису майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, директор Товариства відмовився від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.06, про що було складено акт б/н від 29.09.06. У зв'язку з зазначеною обставиною вказана постанова була надіслана Товариству поштою, що підтверджується поштовою квитанцією N 138942 від 02.10.06 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана Виконавчою службою з дотриманням вимог Закону ( 606-14 ) та Інструкції ( z0865-99 ).

За змістом ст. 24 Закону ( 606-14 ) в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

Оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 29.09.06 строк на добровільне виконання був встановлений в 3 дні, то також є підставним висновок апеляційного суду щодо відсутності порушення Виконавчою службою вимог ст. 24 Закону ( 606-14 ).

Щодо доводів скаржника про порушення терміну пред'явлення виконавчого документа до виконання, то вони не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Як встановлено на підставі матеріалів справи місцевим та апеляційним судам, ухвалою від 06.03.02 господарського суду Черкаської області, зокрема, встановлено, що останню частку суми боргу Товариство має сплатити ЗАТ "Украгробізнес" в строк з 01.10.03 по 01.10.04, а отже остаточний термін проведення розрахунку, встановлений за погодженням сторін та затверджений ухвалою господарського суду - до 01.10.04.

У разі якщо після настання терміну для добровільного виконання мирової угоди, боржником не виконано в повному обсязі її умови, стягувач не був позбавлений права звернутися за примусовим виконанням, починаючи з 01.10.04, а тому заяву N 253 від 15.06.05 про відкриття виконавчого провадження стягувачем було подано в межах строку встановленого для пред'явлення виконавчого документу до стягнення.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як зазначалось, ухвалою від 29.07.05 господарського суду Черкаської області Виконавчу службу було зобов'язано виконати ухвалу від 06.03.02 господарського суду Черкаської області, якою затверджено мирову угоду по справі N 06/5029.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвала від 29.07.05 в установленому законом порядку до вищих судових інстанцій не оскаржувалась, відповідно, не скасовувалась та є чинною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що п. 1 ст. 6 параграф 1 Конвенції ( 995_004 ) гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Щодо доводів скаржника про те, що ухвала про затвердження мирової угоди в розумінні вимог Закону ( 606-14 ) не є виконавчим документом, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на день винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження (18.09.06) діяв Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) в редакції від 15.03.06.

Відповідно до п. 2 ст. 3 вказаного Закону ( 606-14 ) до рішень, що підлягають примусовому виконанню Державною виконавчою службою, зокрема, віднесені ухвали та постанови господарських судів.

Згідно з п. 1 ст. 18 Закону ( 606-14 ) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди у даному випадку є одночасно і виконавчим документом, яка підлягає виконанню у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Таким чином, посилання скаржника на те, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди не може бути виконавчим документом, оскільки це не передбачено діючим законодавством і в ній відсутні обов'язкові реквізити, які передбачені для виконавчих документів спростовуються викладеним.

Стосовно доводів Товариства на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи за відсутності його представника, то такі твердження не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлено, що скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів" N 60 від 19.03.07 залишити без задоволення.

Постанову від 20.02.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 06/5029 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

Судді І.Ходаківська В.Шаргало