Про розгляд касаційної скарги ДПА України на постанову Київського апеляційного господарського суду

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.03.2003 Справа N 28/145-02

(Витяг)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПА України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2002 р. у справі N 28/145-02 на рішення господарського суду м. Києва за позовом Акціонерного банку до ДПА України про визнання недійсним рішення та зобов'язання розглянути скаргу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2002 р. позов АБ задоволено частково:

- визнано недійсним рішення ДПА України від 25.03.2002 р. N 1860/6/25-0115 про залишення скарги позивача без розгляду; стягнуто з ДПА України на користь АБ судові витрати.

За результатами апеляційного провадження, Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 18.12.2002 р., якою рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2002 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПА України - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДПА України подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2002 р. скасувати, а в позові - відмовити.

В обгрунтування доводів касаційної скарги ДПА України посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених у касаційній скарзі.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України, ВСТАНОВИЛА:

АБ звернувся до ДПА України з повторною скаргою від 11.03.2002 р. N 02/360 про перегляд рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва від 25.12.2001 р. N 1514-22-32-21666401/20061.

11.03.2002 р. зазначену скаргу було надіслано поштою на адресу відповідача (про що свідчить реєстр N 2 рекомендованих листів від 11.03.2002 р. та підтверджується іншими матеріалами справи).

13.03.2002 р. скаргу позивача зареєстровано ДПА України за N 1965/6 (копія скарги з відміткою про реєстрацію надана відповідачем та долучена до справи).

При прийнятті рішення відповідач посилається на пп.5.2.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та п.7 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби ( z0723-96 ), зазначаючи, що скарга (заява), подана з порушенням строків, визначених названими законом і положенням, не підлягає розгляду органами державної податкової служби. А отже, враховуючи ту обставину, що скаргу позивача було отримано ДПА України лише 13.03.2002 р., то на думку відповідача, позивачем був пропущений строк оскарження рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва від 25.12.2001 р. N 1514-22-32-21666401/20061.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що АБ не пропустив встановлений законом строк, виходячи з того, що пп.5.2.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), на який посилаються і позивач, і відповідач, містить декілька термінів, пов'язаних із обчисленням строків при застосуванні апеляційного узгодження податкового зобов'язання, а саме: зазначається про право платника податку звернутися із скаргою; зазначається, що скарга повинна бути подана контролюючому органу; строк для звернення із скаргою обчислюється з моменту отримання платником податків податкового повідомлення або рішення; строк для прийняття та надіслання вмотивованого рішення контролюючого органу також обчислюється від дня отримання скарги. У цьому ж підпункті йдеться про надіслання вмотивованого рішення за скаргою платника податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу.

При цьому, місцевий та апеляційний господарські суди наголошують на тому, що зазначений Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не визначає, що розуміється під терміном "подана", а тому суди дійшли висновку, що пп.5.2.2 ст.5 зазначеного Закону регламентує порядок діяльності державного органу з приводу розгляду скарг платників податків, поданих у порядку адміністративного оскарження рішення органу Державної податкової служби, тобто регулює питання процесу, зокрема, визначає строки вчинення певних дій.

З огляду на викладене, господарські суди дійшли правильного висновку, що скарга на рішення контролюючого органу направлена платником податку у строки, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Посилання відповідача на те, що скарга повинна бути подана безпосередньо до контролюючого органу в 10-денний термін, а не направлена поштою з дотриманням 10-денного терміну на оскарження, спростовується наведеним вище Законом ( 2181-14 ) і п.3 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби ( z0723-96 ), розробленого, затвердженого і зареєстрованого в Мін'юсті України на підставі норм Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), який передбачає, що скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу державної податкової служби поштою або передана фізичною чи юридичною особою через представника.

Спосіб звернення платника податків до контролюючого органу із скаргою не впливає на обов'язок останнього щодо строку надання відповіді, оскільки він обчислюється з моменту отримання скарги.

За таких обставин колегія вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та обгрунтовано задоволені судами першої та апеляційної інстанцій.

Щодо інших позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача розглянути повторну скаргу АБ від 11.03.2002 р. про перегляд рішення від 25.12.2001 р. N 1514-22-32-21666401/20061 в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, то касаційна інстанція підтримує висновки місцевого та апеляційного господарських судів, що в цій частині позову судами обгрунтовано відмовлено, на підставі викладених у рішенні та постанові мотивів.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення та постанова відповідають вимогам закону і обставинам справи, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п.1 частини першої ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПА України від 17.01.2003 р. N 10-2117/121 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2002 р. N 28/145-02 - без змін.

Головуючий - суддя Б.Грек

Судді Г.Жаботина В.Чупрун

"Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації", N 21, 26.05.2003 р.