Тип: Постанова
№ 4/243
Дата: 22 лютого 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.02.2005 Справа N 4/243
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.05.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді: Бенедисюк І.М. і Джунь В.В. розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний електромашинобудівний завод", м. Нова Каховка Херсонської області (далі - ВАТ "Південний електромашинобудівний завод") на рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2004 зі справи N 4/243 за позовом заступника Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області до ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" про стягнення збитків у сумі 219663 грн. у зв'язку з порушенням вимог Водного кодексу України. Судове засідання у розгляді касаційних скарг проведено за участю представників сторін:
позивача - Редькіна М.Ю., Капінос З.О., Федотової Т.С. (за дорученням Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області),
відповідача - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2004 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено: стягнуто з ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" на користь Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області збитки у сумі 219663 грн. Рішення суду першої інстанції по суті спору з посиланням на приписи статті 111 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (далі - ВК), Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.95 N 37 ( z0162-95 ) (далі - Методика), мотивовано тим, що на порушення вимог пункту 9 статті 44 ВК відповідачем здійснювалось спеціальне водокористування без наявності дозволу протягом періоду з 01.01.2001 включно до 31.09.2002, чим завдано державі збитки на суму 219663 грн. 40 коп.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2004 (колегія суддів у складі: суддя Яценко О.М. - головуючий, судді Хуторной В.М., Мірошниченко М.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2004 з цієї справи змінено; резолютивну частину рішення суду першої інстанції викладено у новій редакції, за якою: позовні вимоги задоволено частково; з ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" на користь Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області стягнуто збитки у сумі 176790 грн. 64 коп.; в решті суми позову провадження зі справи припинено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішенням господарського суду Херсонської області зі справи N 3/121, що набрало законної сили, вже стягнуто збитки з відповідача у сумі 42872 грн. 76 коп. за спеціальне водокористування без наявності дозволу протягом періоду з 01.01.2001 включно до 31.03.2001.
У касаційній скарзі від 19.01.2005 до Вищого господарського суду України ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" просить скасувати рішення судових інстанцій по суті спору, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано тим, що оскільки стосовно ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" порушено провадження зі справи про банкрутство, судовими інстанціями неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема, у справі про стягнення збитків за порушення водного законодавства суд мав зупинити провадження зі справи на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК). Крім того, за доводами скаржника, судовими інстанціями помилково не застосовано припис частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за даними перевірки, проведеної Херсонською міжрайонною природоохоронною прокуратурою, встановлено, що ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" здійснювалось спеціальне водокористування без наявності дозволу за період з 01.01.2001 включно до 31.09.2002;
- факт водокористування шляхом забору води з водних об'єктів у розмірі 2905,6 тис. куб. м за зазначений період ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" не заперечується.
Судом першої інстанції встановлено, що сума збитків за зазначене порушення водного законодавства, обчислена відповідно до Методики ( z0162-95 ), становить 219663 грн. 40 коп.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- рішенням господарського суду Херсонської області зі справи N 3/121, що набрало законної сили, з відповідача вже стягнуто збитки у сумі 42872 грн. 76 коп. за спеціальне водокористування без наявності дозволу протягом періоду з 01.01.2001 включно до 31.03.2001;
- щодо ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" на час розгляду спору зі справи застосовано процедуру санації у справі про банкрутство (ухвала господарського суду Херсонської області від 28.03.2002 у справі N 6/34-б).
Причиною виникнення спору зі справи стали питання про правомірність стягнення збитків за здійснення відповідачем спеціального водокористування без дозволу.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про правомірність зупинення провадження у справі зі спору про стягнення збитків з порушника водного законодавства у разі збігу в часі розгляду цієї справи з порушенням справи про його банкрутство.
Судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою встановлено обставини справи, що входять до предмету доказування у справі, та їм дано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до вимог пункту 9 статті 44 ВК ( 213/95-ВР ) водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно з частиною першою статті 111 ВК ( 213/95-ВР ) підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
У підпункті 7.3 пункту 7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 N 02-5/744 ( v_744800-01 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (з наступними змінами і доповненнями) визначено:
"У справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням вод та іншими порушеннями законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, слід керуватися приписами статей 440, 453 Цивільного кодексу ( 435-15 ), статті 111 Водного кодексу ( 213/95-ВР ) та статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ).
Розмір шкоди у таких випадках визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 ( z0162-95 ) (з подальшими змінами), як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів".
На підставі викладених приписів чинного на час виникнення спору водного законодавства та встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов правильного висновку про правомірність стягнення з відповідача збитків за порушення вимог пункту 9 статті 44 ВК ( 213/95-ВР ).
Доводи скаржника про необхідність зупинення провадження зі справи у спорі у зв'язку з дією мораторію внаслідок порушення справи про його банкрутство є помилковими.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та ГПК ( 1798-12 ) не містять приписів про заборону на вирішення спору за позовом по суті у разі збігу у часі розгляду цього спору з порушенням справи про банкрутство відповідача. Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 18.03.2002 зі справи N 01-10/16 ( v0_16700-02 ).
У той же час відповідно до пункту 8 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) виконавче провадження за наказом господарського суду підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2004 зі справи N 4/243 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний електромашинобудівний завод" - без задоволення.