Про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2004 Справа N 18/475а

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2004 Відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової, за участю представників: позивача - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно), відповідача - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2004 року у справі N 18/475а господарського суду Донецької області за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Чіх Марини Георгіївни до регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій від 18.07.2003 року N 0500082940-21, ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2003 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Чіх Марина Георгіївна звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій від 18.07.2003 року N 0500082940-21.

Вказане рішення регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області від 18.07.2003 року N 0500082940-21 про застосування фінансових санкцій в сумі 5100,00 грн. прийнято на підставі акта від 09.07.2003 року N 053596-4-000121, яким виявлено порушення позивачем статей 15, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ), а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, продаж сигарет поштучно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не мав повноважень та підстав для здійснення перевірки, а також для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 9 лютого 2004 року (суддя Овсяннікова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2004 року (судді: Кондратьєва С.І. - головуючий, Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.), позов задоволено: визнано недійсним рішення регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області від 18.07.2003 року N 05000829440. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: на час здійснення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами відповідачем не видавалась, а тому у регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області не було законних підстав та повноважень застосувати до позивача фінансові санкції відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ). Крім того, рішення про застосування фінансових санкцій було прийнято керівником, а підписано його заступником, що є порушенням чинного законодавства, оскільки рішення має бути підписано особою, яка його прийняла.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду, регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2004 року, в якій просить постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема заявник посилається на те, що регіональне управління діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильність та обґрунтованість прийнятих судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, позивач на час здійснення перевірки не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що в даному випадку відповідач не мав повноважень щодо застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ).

Судова колегія вважає, що зазначений висновок було зроблено господарськими судами в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно пункту 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року N 790 ( 790-2003-п ), рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Однак судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи спір по суті, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою та не надано належної оцінки ліцензіям, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 64-66), а саме щодо дати їх видачі та дати прийняття спірного рішення.

Ці обставини судами не досліджувалися, проте встановлення перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по суті.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях господарських судів першої та апеляційної інстанцій, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 9 лютого 2004 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2004 року у справі N 18/475а господарського суду Донецької області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Донецькій області задовольнити частково.