Про стягнення суми

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2005 Справа N 2-10/4354.1-2004

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малого підприємства "Афон" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2004 року у справі N 2-10/4354.1-2004 за позовом малого підприємства "Афон" до приватного сільськогосподарського підприємства "Монтанай", третя особа - колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" про стягнення суми, ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2001 року мале підприємство "Афон" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Монтанай" про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, в сумі 72572,50 грн. заборгованості по розрахункам за 2000 рік за договором від 26 липня 1991 року, посилаючись на те, що відповідач є правонаступником колгоспу "Росія" і в 2000 році, згідно даних Управління сільського господарства Білогорського району, отримав 116 тонн сировини лаванди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2004 року (суддя Тітков С.Я.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2004 року (судді: Видашенко Т.С., Лисенко В.А., Фенько Т.П.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 26 липня 1991 року між позивачем і колгоспом "Росія" укладено договір про спільне виробництво, вирощування, переробку ефіромасляних культур і реалізацію ефірних олій.

Сторони визначили строк дії договору протягом 10 років.

Згодом колгосп "Росія" було перетворено в колективне сільськогосподарське підприємство "Росія".

На підставі Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" ( 666/94 ) від 10 листопада 1994 року, "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" ( 720/95 ) від 8 серпня 1995 року, "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" ( 1529/99 ) від 3 грудня 1999 року, зборів уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" від 12 січня 2000 року, останнє приступило до реформування, в процесі якого його землі були розпайовані, визначена і розподілена кредиторська заборгованість. Після його реформування воно виключено з державного реєстру підприємств на підставі розпорядження Бєлогорської райміськадміністрації від 30 листопада 2001 року.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Монтанай" створене на базі майна засновника - фізичної особи Ж. Його статутом, зареєстрованим 13 березня 2000 року, не передбачено, що він є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Росія".

За розподільчим балансом відповідачу передана кредиторська заборгованість колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" на суму 191382,29 грн., для покриття якої виділено майна на суму 185476 грн. Заборгованість реформованого підприємства перед позивачем, так як і зобов'язання за договором від 26 липня 1991 року, йому за розподільчим балансом не передані.

Встановивши дані обставини, а також те, що у 2000 році позивач не приймав участі та не ніс витрат у вирощуванні, переробці лаванди на ділянках відповідача, переданих йому в оренду пайовиками колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", в реалізації ефірних олій, попередні судові інстанції дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Даний висновок відповідає обставинам справи, нормам діючого законодавства, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення спору.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малого підприємства "Афон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2004 року у справі N 2-10/4354.1-2004 - без змін.