Про стягнення суми

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2004 Справа N 3/90

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Удовиченка О.С.

суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Бур'янової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р.

у справі N 3/90 господарського суду Чернігівської області

за позовом Прокурора Ічнянського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ніжині

про стягнення суми грн.,

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

ВСТАНОВИВ:

19.02.2004 року Прокурор Ічнянського району Чернігівської області пред'явив позов у господарському суді Чернігівської області в інтересах Управління пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Ніжині Чернігівської області (далі - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 66561,55 грн., посилаючись у мотивувальній частині позовної заяви на статті 8, 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), статті 1, 2, 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) та статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач звернувся із клопотанням про зменшення позовних вимог (а.с. 71) на суму 19662,33 грн., яку відповідач у добровільному порядку відшкодував.

Зазначене клопотання господарським судом першої інстанції задоволене у судовому засіданні 19 квітня 2004 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.04.2004 року N 3/90 в частині стягнення заборгованості у розмірі 19662,33 грн. провадження у справі припинено; з відповідача стягнуто: - на користь позивача 46939,22 грн. боргу, - в дохід державного бюджету 469,39 грн. держмита, - на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118,00 грн., - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не прийняті до відшкодування на обласному рівні і на централізований рівень не передавались. Як свідчить лист Управління виконавчої дирекції Фонду в Чернігівській області від 08.12.2003 р. N 04/1090 відповідно до пункту 3 Постанови Правління Пенсійного Фонду України N 5-4/4 ( z0376-03 ) від 04.03.2003 р. та Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України N 14 ( v0014583-03 ) від 04.03.2003 р. витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з 01.04.2001 р. по 28.02.2003 р. будуть проводитись після розробленого Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України механізму узгодження цих виплат.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів: головуючий-суддя Зеленін В.О., судді: Рєпіна Л.О., Пантелієнко В.О.) ухвалив постанову від 22.06.04, якою рішення місцевого господарського суду скасував, в позові відмовив.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків про обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені пенсії позивачу, оскільки відповідно до пунктів 2 та 7 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року N 5-4/4 ( z0376-03 ) передбачено, що він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ); Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не дотримано норм чинного законодавства що регулює дані відносини та не доведено, у встановленому порядку, порушення його прав відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.04 залишити без змін, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р. у справі N 3/90 скасувати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що склалася така ситуація, що кошти, які складають суму позову не можуть бути відшкодовані на централізованому рівні, так як відповідачем вони не були включені в довідку про відшкодування. Крім того, позивач зазначає, що в даній ситуації кошти внаслідок неправомірних дій відповідача взагалі ніяк не відшкодовуються йому ні на місцевому ні на централізованому рівні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ), суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України і згідно статті 8 того ж закону Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ).

Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) встановлюють, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ), органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, починаючи з 1 квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, сума позову не заперечується відповідачем, але вона не була включена ним до довідки про відшкодування на централізованому рівні. Таким чином внаслідок неправомірних дій відповідача створюється ситуація, коли позивач не має можливості відшкодувати понесені ним витрати.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню. А тому в апеляційного суду не було підстав скасовувати справедливе та законне рішення і відмовляти в позові.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області від 07.07.2004 N 942/22 задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р. у справі N 3/90 - скасувати, рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.04 залишити без змін. Справу N 3/90 направити до господарського суду Чернігівської області.