Тип: Ухвала
№ 23/395/06-АП
Дата: 25 грудня 2007 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
25.12.2007 N 23/395/06-АП
(Витяг)
Колегія суддів ВАСУ розглянула справу за касаційною скаргою підприємства на постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2006 р. та Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 р. у справі N 23/395/06-АП за позовом підприємства до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним акта індивідуальної дії.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Акта документальної перевірки від 22.06.2006 р. за N 105/22-18/23880506, заступником начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 04.07.2006 р. прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.93 р. N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. N 49 ( z0209-00 ), ст. 3 Указу Президента України від 27.06.99 р. N 734/99 ( 734/99 ) "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2261,00 грн.
Факт існування порушень дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по ряду імпортних контрактів, встановлених фахівцями ДПІ в ході документальної перевірки позивачем оскаржено не було. Разом з тим, позивач вказує на порушення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.
Згідно із ст. 250 ГКУ ( 436-15 ) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 238 ГКУ ( 436-15 ) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи зі змісту ст. 1 ГКУ ( 436-15 ), цей Кодекс ( 436-15 ) визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 ГКУ ( 436-15 ) учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, МДПІ та ОДПІ здійснюють, зокрема, контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.
Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Крім того, згідно із ст. 4 ГКУ ( 436-15 ) не є предметом регулювання цього Кодексу ( 436-15 ): адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено, що цей Закон ( 2181-14 ) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно із пп. 15.1.1 ст. 15 Закону ( 2181-14 ) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом ( 2181-14 ), (або іншими Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Відповідно до вимог п. 17.3 Закону ( 2181-14 ) сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГКУ ( 436-15 ), а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій передбачених ст. 250 вказаного Кодексу ( 436-15 ).
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАСУ ( 2747-15 ), колегія суддів ВАСУ
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу підприємства відхилити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2006 р. та Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 р. - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді Н.Фадєєва, К.Леонтович, Н.Маринчак, С.Матолич, В.Харченко