Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2006 Справа N 37/16-2005

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.03.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача: Гамолі О.Ф.

касаційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал"

на постанову від 16.06.2005 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі N 37/16-2005 господарського суду Київської області

за позовом Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал"

до ВАТ "ПМК-43"

про стягнення 11600,70 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2005 року Вишгородське міське комунальне підприємство "Водоканал" звернулося з позовом відкритого акціонерного товариства "ПМК-43" про стягнення з відповідача 11600,70 грн. заборгованості за послуги з водопостачання.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2005 у справі N 37/16-2005 позов задоволено. Стягнено з ВАТ "ПМК-43" на користь Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" 11600,70 грн. заборгованості за водопостачання.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 вищезазначене рішення суду скасовано. В позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.06.2005, а рішення суду першої інстанції від 27.04.2005 залишити без змін. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги процесуального та матеріального права, зокрема, пункти п. 4.9, 4.12, 4.19, 4.20, 6.6, 9.6, 10.2, 10.5, 11.12. 11.13, 11.14, 12.14, 13.4 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 N 65 ( z0165-94 ).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 04.06.2002 між Вишгородським районним комбінатом комунальних підприємств, правонаступником якого є позивач, та ВАТ "ПМК-43" був укладений договір на відпуск води та послуги каналізації N 244, згідно умов якого позивач зобов'язався забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від нього каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язався оплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом і каналізацією. Договором також було передбачено, що кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, а оплата платіжних документів здійснюється абонентом самостійно в п'ятиденний термін після дати, зазначеної в платіжному дорученні.

11.06.2002 згідно з вимогами розділу 4 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ), для обліку спожитої води на водопровідному вводі відповідача було встановлено водолічильник типу.

Судами також було встановлено, що на оплату наданих позивачем послуг відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, однак, у зв'язку з тим, що відповідач в повному обсязі за надані позивачем послуги розрахувався частково, за ним утворилась заборгованість.

Для необхідності виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та недопущення безоплатного користування послугами водопостачання, відповідачу було припинено постачання води та опломбовано водопровідні вводи, про що складено відповідний акт від 17.03.2004.

14.09.2004 при проведенні перевірки зовнішніх та внутрішніх мереж абонента, представниками постачальника було виявлено порушення Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ), а саме зрив пломб абонентом та самовільне користування водою, за яке у відповідності до п. 6.9 та п. 9.6 Правил припинено постачання води, про що складено акт від 14.09.2004, який відповідачем не підписано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що навіть у випадку зривання пломби на водопровідних вводах з вини відповідача позивач мав стягувати заборгованість за водопостачання згідно із показниками лічильника, а не застосовувати п. 9.6 Правил користування системами комунального системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ).

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 6.9 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ), якщо пломба з запірної арматури зірвана з вини абонента, розрахунок за воду здійснюється не за показниками водолічильника, а згідно з п. 9.6 цих Правил за період від дня виписування останнього рахунку до дня виявлення представником водоканалу відсутності або порушення цілісності пломби, але не більше як за один місяць. Факт зриву пломби оформляється відповідним актом. Згідно з п. 9.6 Правил, при виявлені представником водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунок проводиться за фактичний час витоку води по день її ліквідації.

Крім того, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги твердження відповідача про те, що акт від 14.09.2004 не дійсний без підпису представника відповідача, оскільки згідно з п. 12.15 зазначених Правил ( z0165-94 ), представник водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень. У разі виявлення представником водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника водоканалу та представника організації, що обстежується, або громадянина, який володіє будинком на праві приватної власності. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з п. 9.6 цих Правил.

Як встановлено судом першої інстанції, умовами договору було передбачено, що договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку дії. У цьому зв'язку, посилання відповідача на те, що з 01.11.2003 призупинено будівництво будинку і тому відповідач послугами водопостачання не користувався є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що ним повідомлявся позивач щодо припинення договору або щодо не користування ним послугами водопостачання.

Позивачем було направлено відповідачу попередження N 502 від 25.10.2004 з вимогою погасити заборгованість, яке залишено відповідачем без відповіді.

Наведеним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги з водопостачання за період з червня 2002 року по вересень 2004 року в сумі 11600,70 грн. залишилась не погашеною.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства "Водоканал" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 27.04.2005 у справі N 37/16-2005 залишити без змін.

Головуючий М.І.Остапенко

Суддя В.М.Харченко

Суддя Є.М.Борденюк