Про визнання частково недійсним договору

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2007 Справа N 1/369-пд-06

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.09.2007 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Муравйов О.В.

судді: Полянський А.Г., Кривда Д.С.

розглянувши касаційну скаргу Херсонської філії ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову від 04.04.2007 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у справі N 1/369-пд-06 господарського суду Херсонської області

за позовом ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк"

до ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація"

про визнання частково недійсним договору

За участю представників сторін:

позивача - Войченко С.О. дов. N 5443 від 30.11.2006 р.

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.01.2007 р. (суддя - Губіна І.В.) позов задоволено. Визнано недійсним п. 4.2 розділу 4 додаткової годи N 1 до договору про надання овердрафного кредиту N 222872/4 від 18.11.2003 р., укладеної 14.01.2004 р. ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" і ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація", в частині визначення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 30 діб в розмірі 19%. Цей пункт визнано недійсним з моменту укладення додаткової угоди N 1 від 14.01.2004 р. Пункт 4.2 розділу 4 додаткової угоди N 1 від 14.01.2004 р. до договору про надання овердрафтового кредиту N 222872/4 від 18.11.2003 р., укладеної ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація", м. Херсон, викладено в такій редакції: "У відповідності зі ст. 212 ЦК України ( 435-15 ) при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього договору, Клієнт сплачує банку за користування кредитом в разі його непогашення понад 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня підвищену процентну ставку в розмірі 38% від залишкової суми непогашеної заборгованості".

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. (судді - Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 15.01.2007 р. скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р., Херсонська філія ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.07.2007 р. у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи N 1/369-пд-06, призначеної до розгляду на 03.07.2007 р. утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Кривда Д.С.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції та відзиву не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2003 р. між ЗАТ "КБ "Приватбанк" в особі Херсонської філії і ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація" був укладений договір N 222872/4 про надання овердрафтового кредиту та додаток N 1 до нього.

Згідно з п. 2.5 додатку N 1 до договору N 222872/4 зазначено, що у випадку непогашення кредиту після спливу 30 днів з дати початку періоду непереривного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в п. 4.2 договору N 222872/4 від 18.11.2003 р. У відповідності з п. 4.2 договору N 222872/4, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього договору, клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 38% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

14.01.2004 р. між сторонами була укладена додаткова угода N 1 до договору про надання овердрафтового кредиту N 222872/4, згідно з п. 1.1 якої банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта шляхом проведення його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

Згідно з п.4.2 договору N 222872/4, в редакції додаткової угоди N 1 від 14.01.2004 р., зазначено, що у відповідності зі ст. 212 ЦК України ( 435-15 ), при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього договору, клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при формуванні тексту додаткової угоди N 1 від 14.01.2004 р. при комп'ютерному наборі, відповідальний кредитний експерт структурного підрозділу Херсонської філії Приватбанку допустив технічну помилку, а саме: у пункті 4.2 помилково ним зазначено було 19% замість 38%. На думку позивача, при укладенні кредитної угоди, він помилився відносно істотної умови господарського зобов'язання - відсоткової ставки.

Крім того, в касаційній скарзі, скаржник посилається на неправомірне незастосування апеляційним господарським судом норм ст. 3 та ч. 1 ст. 229 ЦК України ( 435-15 ).

Відповідно до ст. 229 ЦК України ( 435-15 ), якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з цим, згідно п. 13 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 ( v_111800-99 ) від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Відповідно до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ), господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як правомірно було зазначено апеляційним господарським судом, в порушення вказаних вимог, позивачем не було доведено того, що закріплення в п. 4.2 договору процентної ставки в розмірі 19%, а не в іншому більшому розмірі, зачіпає якимось чином природу овердрафтового договору та знижує можливість використання його за призначенням.

Згідно ст. 627 ЦК України ( 435-15 ) та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки норми ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) передбачають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а розмір процентної ставки за непогашення кредиту після спливу 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом на рівні 38%, позивачем не доведено, суд апеляційної інстанції не взяв зазначену обставину до уваги та підставно вважав, що процентна ставка на рівні 19% є погодженою сторонами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода N 1 від 14.01.2004 р. була підписана кожною стороною на всіх аркушах угоди.

Враховуюче викладене, апеляційним господарським судом правомірно було зазначено, що позивачем не доведено того, що процента ставка спірної умови договору на рівні 19% є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 188 ГК України ( 436-15 ), зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В порушення вказаних вимог, місцевим господарським судом було самостійно змінено п. 4.2 овердрафтового договору, незважаючи на те, що між сторонами не виникало спору стосовно зміни вказаних умов договору N 222872, і, крім того, це питання не було предметом розгляду в межах даної справи, а отже суд вийшов за межі позовних вимог безпідставно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду, щодо відсутності підстав для визнання спірної умови угоди недійсною, укладеною внаслідок помилки, оскільки в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ), позивачем не було доведено тих обставин на які він посилався.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ), повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги, з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської філії Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року у справі N 1/369-пд-06 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя О.В.Муравйов

Судді А.Г.Полянський Д.С.Кривда