Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2005 Справа N 33/83

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.08.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [...]

за участю представників: [...]

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2005 року

у справі N 33/83 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаль-Тур"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаль-Тур" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.01.2005 року N 0000402310/0, яким позивачу згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) або згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) та відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено суму податкового зобов'язання у вигляді фінансових санкцій у розмірі 114 957,50 грн.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 12.01.2005 року N 2658-0044/2310 перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, яким встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування позивачем при наданні послуг клієнтам з авіаперевезень бланків суворого обліку (авіаквитків) та сліпів платіжного терміналу, відповідає вимогам чинного законодавства України, в тому числі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), проведення перевірки здійснювалося відповідачем з порушенням вимог пункту 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ), а, крім того, прийняття спірного податкового-повідомлення рішення на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) є необґрунтованим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2005 року (суддя [...]), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року (судді: [...]) по справі N 33/83 господарського суду міста Києва, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 19.01.2005 року N 0000402310/0. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАЛЬ-Тур" судові витрати в сумі 203,00 грн.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на частину 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), частини 6, 8 статті 1, статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), статтю 2, пункт 1 статті 3, статті 9, 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), статті 1, 4, 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), зазначають, що підстави для застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок при наданні послуг з авіаперевезень у позивача відсутні, оскільки факт надання позивачем послуг підтверджується відповідним розрахунковим документом (проїзним документом - квитком на проїзд), що повністю відповідає вимогам пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, суди зазначають, що штраф, передбачений статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є штрафом за визначенням статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року по справі N 33/83, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2005 року по справі N 33/83, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Зокрема, заявник вважає, що позивач здійснює діяльність з надання туроператорських послуг і не належить до авіа або залізничних транспортних підприємств у відповідності з нормами Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), а тому чинність пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на нього не поширюється.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 19.01.2005 року N 0000402310/0, позивачу згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) або згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) визначено суму податкового зобов'язання у вигляді фінансових санкцій у розмірі 114 957,50 грн. у зв'язку з тим, що позивач здійснював продаж авіаквитків без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, авіаквитки, надані позивачем до матеріалів справи, які заповнені на бланках суворого обліку, є розрахунковими документами в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).

Також судами встановлено, що згідно з умовами договорів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАЛЬ-Тур" з авіаперевізниками, позивач отримує бланки проїзних документів за накладними, та звітує перед авіаперевізниками про їх використання, що підтверджується відповідними звітними документами, а саме звітами та листами про проведення звірки між позивачем та авіаперевізниками.

Крім того, судами встановлено, що позивач здійснює продаж проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на авіаційному транспорті з оформленням відповідних розрахункових та звітних документів.

Таким чином судами зроблено правильний висновок, що підстави для застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок при наданні послуг з авіаперевезень у позивача відсутні, оскільки факт надання позивачем зазначених послуг підтверджується відповідним розрахунковим документом (проїзним документом - квитком на проїзд), що повністю відповідає вимогам пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), а тому, відповідно застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та дійшли обґрунтованого висновку, про його невідповідність нормам чинного законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним.

За таких обставин, керуючись законом, суди підставно задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 09 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2005 року у справі N 33/83 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без задоволення.