Тип: Постанова
№ 25/319а
Дата: 17 червня 2004 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 25/319а
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2004
у справі N 25/319а
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "Гарнізонне ательє"
до ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.05.2003 N 000252640/0
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2003 у справі N 25/319а (суддя Бойко І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2004 (судді Кондратьєва С.І., Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.) позов задоволено: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя N 0000252640/0 від 27.05.2003 про донарахування податку на додану вартість у сумі 34167 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 17083 грн. визнано недійсним; стягнуто з ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя на користь позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2004, рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2003 у справі N 25/319а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (зі змінами і доповненнями), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N 165 ( z0233-97 ).
Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя було проведено позапланову перевірку підприємства позивача з питання фінансово господарських взаємовідносин з ПП "Акцепт - СВ" згідно п. 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 N 817/98 ( 817/98 ) за період з 01.05.2001 по 01.05.2003, за наслідками якої складено акт від 23.05.2003 N 18/26-2-214-4/31492078.
В акті перевірки встановлено заниження ТОВ "Гарнізонне ательє" суми податку на додану вартість на 34166,70 грн. за грудень 2002 р. внаслідок включення вказаної суми до складу податкового кредиту у грудні 2002 р. на підставі податкової накладної від 16.12.2002 N 75, наданої ПП "Акцепт - СВ", установчі документи якого рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 N 2-1463/16 визнано недійсними, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.2002 N 37043312 було анульовано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (акт N 191 від 08.05.2003), у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (зі змінами і доповненнями).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення N 0000252640/0 від 27.05.2003, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51250,50 грн. (в т.ч. основний платіж - 34167 грн., штрафні санкції - 17083 грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо відсутності з боку позивача порушень норм ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг (п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання та виконання договору поставки товарів від 01.11.2002 (в т.ч. на дату видачі податкової накладної) ПП "Акцепт - СВ" було зареєстровано як платник податку на додану вартість (що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість N 37043312 від 02.09.2002, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва).
Під час проведення перевірки відповідачем не було виявлено порушень щодо форми податкової накладної від 16.12.2002 N 75, наданої ПП "Акцепт - СВ".
Факт придбання позивачем у ПП "Акцепт - СВ" за вказаним договором товарів та їх оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП "Акцепт - СВ" в сумі 205000 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 34166,67 грн. (платіжне доручення від 25.12.2002 N 188) встановлено господарськими судами і відповідачем не заперечується.
Що стосується посилань відповідача на визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і свідоцтва платника податку на додану вартість, то слід зазначити, що цілком правомірними є висновки господарських судів про те, що визнання недійсними в судовому порядку установчих документів і свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість не є підставою для позбавлення його контрагентів, зокрема, позивача права на податковий кредит, оскільки таких наслідків Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не передбачає.
З огляду на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність з боку позивача зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2004 у справі N 25/319а відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального права України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.2004 у справі N 25/319а - без змін.