Про визнання недійсними векселів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2004 Справа N 2-22/13143-2003

(ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.04 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Підприємства "Курортбуд" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р.

у справі N 2-22/13143-2003 господарського суду АР Крим

за позовом Підприємства "Курортбуд"

до відповідачів Спільного українсько-російського підприємства "Інститут нових технологій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний торговий дім"

про визнання недійсними векселів

за участю представників:

Підприємства "Курортбуд" - Євграфова Я.П. за дов. від 29.08.2003 р.;

СП "Інститут нових технологій" - не з'явилися;

ТОВ "Південний торговий дім" - Білоусова Н.В. за дов. від 22.05.2004 р.

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство "Курортбуд" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило визнати недійсними прості векселі, емітовані Підприємством "Курортбуд" (з урахуванням уточнення позовних вимог): N 613240219932 номіналом 51 513,58 грн., N 613240219929 номіналом 63 100 грн., N 613240219930 номіналом 53 000 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що:

- спірні векселі видано взамін інших векселів, емітованих 31.12.99 р., тому строки платежу за спірними векселями не повинні бути пізніше 10.11.2001 р., між тим, ТОВ "Південний торговий дім" пред'явило їх до платежу після закінчення зазначеного строку;

- векселі видані за відсутності заборгованості перед СП "Інститут нових технологій";

- відповідачі діяли на шкоду Підприємству "Курортбуд", оскільки знали про відсутність права вимагати платіж за векселем (т. 1 а.с. 4-7, 24-27, 62-65, т. 2 а.с. 70).

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний торговий дім" у відзиві на позов заявлені позовні вимоги відхилив, вказуючи на те, що:

- спірні векселі містять всі обов'язкові реквізити, а отже, і мають вексельну силу;

- судовими рішеннями у справах NN 2-14/14538-2002, 2-22/5109-2003, 2-22/5110-2003 задоволені позовні вимоги ТОВ "Південний торговий дім" до Підприємства "Курортбуд" щодо стягнення заборгованості за спірними векселями (т. 2 а.с. 13-15, 28-30, 43-45, 75-81).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2003 р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнані такими, що не мають вексельної сили прості векселі N 61324021932 на суму 51 513,58 грн., N 613240219930 на суму 53 000 грн., N 613240219929 на суму 63 100 грн., емітовані Підприємством "Курортбуд" (т. 2 а.с. 101-103).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні векселі не мають вексельної сили, оскільки:

- мають дефект форми, т.я. частина реквізитів заповнена російською, частина українською мовами;

- є безтоварними;

- чинне законодавства не передбачає можливості розміну векселів шляхом видачі нових, суми оплати та строки платежу, яких відрізняються від первісних.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2003 р. скасовано, а у позові відмовлено (т. 2 а.с. 156-158).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- векселі видані взамін раніше емітованих векселів в рахунок оплати за договором N 68-06Т/99;

- чинне законодавство не містить заборони щодо видачі нових векселів взамін раніше виданих;

- заповнення бланків спірних векселів російською мовою не є підставою для визнання їх такими, що не мають вексельної сили.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство "Курортбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2003 р.

На думку скаржника, при прийнятті оскаржуваної постанови, порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33, 34, 105 ГПК України ( 1798-12 ); ст.ст. 17, 26, 69, 75, 77 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель ( 995_009 ); норм спільної постанови КМУ та НБУ від 10.09.92 р. N 528 ( 528-92-п ) "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків".

Відповідач у справі - ТОВ "Південний торговий дім" у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем - Підприємством "Курортбуд" емітовано 3 простих векселі, які оспорюються у даній справі, а саме:

- 28.09.2000 р. N 613240219932 на суму 51 513,58 грн. з датою платежу -28.09.2002 р.;

- 24.10.2000 р. N 613240219930 на суму 53 000 грн. з датою платежу 24.10.2002 р.;

- 10.11.2000 р. N 613240219929 на суму 63 100 грн. з датою платежу - 10.11.2002 р.

У подальшому спірні векселі індосовані першим відповідачем другому - ТОВ "Південний торговий дім".

Зазначені векселі, що встановлено судами першої та апеляційної інстанції, видані взамін раніше емітованих позивачем на користь першого відповідача - СП "Інститут нових технологій".

Оскільки факт емітування векселя з метою їх обміну на інші векселі розцінюється не інакше як оплата векселів, нові векселі слід сприймати як такі, що видані для оплати раніше виданих векселів як цінних паперів, які є майном їх власників відповідно до ст.ст. 1, 3, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ), ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача про безтоварність векселів. Отже, твердження скаржника про помилкове незастосування судом апеляційної інстанції норм спільної постанови КМУ та НБУ від 10.09.92 р. N 528 ( 528-92-п ) "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" безпідставне.

Відповідно до ст. 52 Уніфікованого закону ( 995_009 ), кожна особа, якій належить право регресу, може, при відсутності угоди щодо протилежного, одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи.

Положення зазначеної норми, в силу ст. 77 Уніфікованого закону ( 995_009 ), застосовуються і до простих векселів тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Між тим, судами при вирішенні спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, не встановлено, що векселі, взамін яких видані спірні, пред'являлись першим відповідачем - СП "Інститут нових технологій" до платежу.

Раніше видані векселі обмінені на спірні, у зв'язку з чим застосування до взаємовідносин сторін судом першої інстанції норм вексельного законодавства, а саме ст. 52 Уніфікованого закону ( 995_009 ), є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні векселі не мають вексельної сили.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вищевказана норма встановлює обов'язкові реквізити векселів. Зокрема, простий вексель повинен містити:

- найменування - "вексель";

- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

- зазначення строку платежу;

- зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

- дату і місце складання векселя;

- підпис того, хто видає документ (векселедавця).

При цьому, документ, у якому відсутній будь-який з зазначених реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, визначених ч. 5 ст. 21 Закону ( 1201-12 ).

Зазначений перелік реквізитів, що має містити простий вексель, аналогічний переліку, визначеному ст. 75 Уніфікованого закону ( 995_009 ) про переказні та прості векселі, норми якого вірно застосовувались судами до взаємовідносин сторін.

Так, Уніфікований закон про переказні та прості векселі запроваджено Женевською конвенцією 1930 року ( 995_009 ), яка в силу Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" ( 826-14 ), набрала чинності для України 06.01.2000 р.

Статтею 75 Уніфікованого закону ( 995_009 ) визначено, що простий вексель повинен містити, зокрема, назву "простий вексель", яка включена в текст документу і висловлена тією мовою, якою цей документ складений. Відповідно до ст. 76 Уніфікованого закону, документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, вказаних у ст. 75 Уніфікованого закону, не має сили простого векселя, за винятком випадків, визначених цією нормою.

Отже, ст.ст. 75, 76 Положення ( 995_009 ), як і ст. 21 Закону "Про цінні папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) вказують на відсутність реквізиту як на підставу, відповідно до якої документ втрачає силу векселя.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, бланк спірних векселів заповнено російської мовою, разом з тим, останні не містять назви "простой вексель", яка б була включена до тексту векселів.

Відсутність зазначеного реквізиту на спірних векселях, як правильно визначено судом першої інстанції, позбавляє їх вексельної сили.

Таким чином, не врахувавши положень вищенаведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що спірні векселі відповідають встановленим вимогам і не мають дефекту форми.

За таких обставин, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2003 р. - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Підприємства "Курортбуд" задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. у справі N 2-22/13143-2003 господарського суду АР Крим скасувати.

3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2003 р. залишити в силі.