Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2005 Справа N 15/3067

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі:

суддя Селіваненко В.П. - головуючий,

судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб", с. Дацьки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (далі - СТОВ "Хлібороб")

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2005

зі справи N 15/3067

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси (далі - Інспекція)

до СТОВ "Хлібороб"

про стягнення 1204 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Інспекції - Солохи О.В.

СТОВ "Хлібороб" - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

Інспекція звернулася з позовом про стягнення з відповідача 1204 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.11.2004 (суддя Потапенко В.В.) у задоволенні позову відмовлено. Названий судовий акт мотивовано тим, що виплата СТОВ "Хлібороб" заробітної плати в натуральній формі не підпадає під поняття угоди купівлі-продажу, в зв'язку з чим на такі правовідносини не поширюється державне регулювання цін.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2005 (колегія суддів у складі: суддя Федоров М.О. - головуючий, судді Яковлєв М.Л., Міщенко П.К.) рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті названої постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 N 244 ( 244-93-п ) "Про перелік товарів, недозволених для виплати заробітної плати натурою" заборонено здійснювати виплату заробітної плати цукром, в зв'язку з чим передача цукру працівникам повинна здійснюватись СТОВ "Хлібороб" з обов'язковим дотриманням мінімальних цін на цукор.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ "Хлібороб" просить скасувати постанову апеляційного інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду з даної справи, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2001 N 201 ( 201-2001-п ) "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру з буряків урожаю 2001 року" (далі - Постанова) державне регулювання цін застосовується лише щодо цукру, квоти його поставки на внутрішній ринок, видача цукру працівникам в рахунок виплати заробітної плати належать до сфери вільного ціноутворення. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за результатами проведеної Інспекцією перевірки дотримання відповідачем державної дисципліни цін за 2001-2003 роки було виявлено факт виплати СТОВ "Хлібороб" у 2001 році заробітної плати працівникам шляхом видачі цукру за ціною 2 грн. за 1 кг, що є нижчим від установленої мінімальної ціни (2,37 грн. за 1 кг), на порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) та Постанови ( 201-2001-п );

- виявлене правопорушення зафіксовано в акті перевірки від 19.04.2004 N 0608;

- за наслідками перевірки Інспекцією прийнято рішення про стягнення з відповідача в доход державного бюджету 1204 грн. штрафу.

Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності накладення Інспекцією штрафних санкцій за порушення відповідачем державної дисципліни цін.

Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (далі - Закон) передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 8 Закону ( 507-12 ) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 4 Закону ( 507-12 ) Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління та визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Постановою було запроваджено мінімальну ціну за 1 тонну цукру квоти його поставки на внутрішній ринок у розмірі 2370 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.

Визначення поняття "реалізація продукції" у законодавстві відсутнє.

У частині другій статті 22 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) зазначено, що підприємство здійснює реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей на основі прямих угод (контрактів), державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств. Реалізація продукції підприємства, в тому числі на основі бартерних угод, за межами України здійснюється самостійно або на основі ліцензій відповідно до законодавства України.

Отже, з огляду на наведену норму закону поняття "реалізація продукції" включає в себе реалізацію продукції за будь-якими угодами, а не лише за договорами купівлі-продажу, в зв'язку з чим передача цукру працівникам в рахунок оплати праці також є реалізацією продукції.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519 ( z1047-01 ), підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Таким чином, оскільки апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність застосування до СТОВ "Хлібороб" 1204 грн. штрафу проведення з працівниками розрахунку цукром за ціною, нижчою ніж законодавчо визначена мінімальна, передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2005 зі справи N 15/3067 залишити без змін, а касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" - без задоволення.