Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2006 Справа N 2/42

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.04.2006 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І.

суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виробничо-технічного підприємства "Квант"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.05

у справі N 2/42

господарського суду Полтавської області

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А3191 Міністерства оборони України

до Виробничо-технічного підприємства "Квант"

про стягнення 1109546,11 грн.

за участю представників від:

прокуратури - Безкровний А.І. (дов. від 18.10.05)

позивача:

- Савченко В.А.,

- Курмазенко М.М. (довіреності від 21.12.05)

відповідача - Ложечник Ю.О. (дов. від 14.09.05)

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі військової частини А3191 Міністерства оборони України з позовом про стягнення з Виробничо-технічного підприємства "Квант" 1109546,11 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.05 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Рудченка С.Г., суддів: Рибченка А.О., Швеця В.О.) позов задоволено повністю. Судові акти мотивовані обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, провадження у справі припинити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки в акті звірки розрахунків від 01.10.04 відсутні посилання на договір. Також скаржник звертає увагу на те, що судами не було прийнято до уваги норми ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ), відповідно до якої суд повинен був залишити позов без розгляду, так як позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що 10.06.02 між виробничо-технічним підприємством "КВАНТ" (забудовник), Відділом капітального будівництва військової частини А3191 м. Дніпропетровськ (замовник), Військовою частиною А3191 м. Дніпропетровськ (генпідрядник) було укладено договір N 23, згідно якого генпідрядник зобов'язався забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: 206 квартирному житловому будинку, розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Погрібняка, ж/м Карачуни. Забудовник в свою чергу зобов'язався в повному обсязі приймати участь у фінансуванні будівництва, а саме: здійснювати розрахунки за виконані обсяги робіт згідно довідок форми КБ-3 ( v0237202-02 ) та згідно затвердженого графіка фінансування об'єкта в порядку, визначеному договором. Тобто, відповідач прийняв на себе функції замовника. Даний висновок не заперечується відповідачем.

Позивач виконав передбачені договором будівельні роботи відповідно до узгодженої вартості на загальну суму 7668080,44 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково: передав позивачу грошових коштів та матеріальних цінностей на суму 6558534,33 грн. Даний факт підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.10.04 та не заперечується сторонами.

Враховуючи викладені обставини та на підставі аналізу статті 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З приписів наведеної статті ( 435-15 ) вбачається обов'язок замовника оплатити виконані роботи після їх прийняття.

Крім того, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З врахуванням вищезазначених правових норм вбачається обов'язок відповідача оплатити фактично прийняті ним роботи.

Доводи скаржника про те, що позивач не надав доказів у підтвердження позову, оскільки акт від 01.10.04 не містить посилань на договір від 10.06.02 спростовуються тим, що позовні вимоги підтверджуються не лише зазначеним доказом, а й довідками про вартість виконаних підрядних робіт, витратах типової форми КБ-3 ( v0237202-02 ) та актами виконаних робіт типової форми КБ-2 ( v0237202-02 ) за 4-й квартал 2003 р., за 1-й квартал 2004 р., 2-й квартал 2004 р., 2-ге півріччя 2004 р., 1-й квартал 2005 р., травень 2005 р., підписані представниками забудовника та генпідрядника.

Посилання відповідача на те, що суд не звернув увагу на статтю 81 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не беруться до уваги господарським судом касаційної інстанції, оскільки вони були досліджені апеляційним судом. З цього приводу суд вірно зазначив, що безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України "Про збройні сили України" ( 1934-12 ) та Указів Президента України N 888/97 ( 888/97 ) від 21.08.97, та N 250/99 ( 250/99 ) від 23.03.99, є Центральним органом виконавчої влади і військового управління. Зазначений орган здійснює керівництво структурними підрозділами Збройних Сил України до числа яких і відноситься військова частина А3191, та державною політикою в області забезпечення оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Військова частина А3191, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ), є суб'єктом господарської діяльності ЗС України, який утримується за рахунок державного бюджету.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничо-технічного підприємства "Квант" від 28.10.05 N 419 залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.05 у справі N 2/42 залишити без змін.

Головуючий - суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек Л.Стратієнко