Про визнання права власності, виключення майна з акту опису і арешту майна, звільнення майна з-під арешту, визнання незаконним та скасування акту опису і арешту майна

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2007 N 2-27/14547-2005

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.,

суддів: Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

за участі представника

Генеральної прокуратури України - Громадського С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року у справі N 2-27/14547-2005 за позовом закритого акціонерного товариства "Укрпромпродуктсервіс" до відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро", науково-виробниче сільськогосподарське підприємство "Авис" ЛТД - про визнання права власності, виключення майна з акту опису і арешту майна, звільнення майна з-під арешту, визнання незаконним та скасування акту опису і арешту майна, ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 8-12 грудня 2005 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року заступнику прокурора Автономної Республіки Крим відмовлено у прийнятті касаційного подання на вказане рішення місцевого господарського суду. Ухвала мотивована тим, що всупереч положенням статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційне подання внесено прокурором з порушенням його компетенції оскільки даний спір не стосується захисту інтересів держави.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 березня 2007 року за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної ухвали Вищого господарського суду України.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування подання зроблено посилання на невідповідність вказаної ухвали положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) та рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зі змісту частини першої статті 29 цього Кодексу ( 1798-12 ) вбачається, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Вказана норма кореспондується з нормою, закріпленою у статті 107 Кодексу, згідно з якою прокурор має право подати касаційне подання на рішення господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що касаційне подання на прийняте у зазначеній справі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 8-12 грудня 2005 року було внесено заступником прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) (у редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду касаційної інстанції) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

За статтею 4 вказаного Закону ( 202/98-ВР ) державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, заступник прокурора Автономної Республіки Крим вказував на те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 8-12 грудня 2005 року суттєво порушує інтереси держави, перешкоджає виконанню органами державної виконавчої служби покладених на них державою завдань та функцій щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом, а також надходженню коштів до бюджету. При цьому поза увагою суду залишилася та обставина, що на момент розгляду справи у провадженні відділу державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим знаходилося зведене виконавче провадження за наказами господарського суду про стягнення на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 61,7 тис.грн., управління Пенсійного фонду України - 61,7 тис.грн., Вишневецької сільської ради - 505,8 тис.грн. Хоча при вирішенні спору про визнання права власності на описане майно зачіпаються інтереси вказаних осіб, суд не залучив їх до участі у справі.

Враховуючи викладене, висновок Вищого господарського суду України про те, що касаційне подання внесено прокурором з порушенням його компетенції, не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 20 липня 2006 року скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.