Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2005 Справа N 2/26

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 21.04.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В., за участю представників позивача - Морозов І.В., Сенько В.М., відповідача - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Дід" на рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2004 року у справі N 2/26 за позовом ТОВ "Дід" (далі - Товариство) до державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпропетровської електроенергетичної системи" (далі - Підприємство) про стягнення 25696,01 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.05.2004 року (суддя Антонік С.Г.) в задоволенні позовних вимог Товариства до Підприємства про стягнення 25696,01 грн. боргу за простим векселем з урахуванням суми процентів, відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2004 року (судді: Кричмаржевський В.А., Радченко О.П., Мірошниченко М.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2004 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2004 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ), всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, зокрема емітований ТОВ "НВО "Нафтопром" вексель на суму 24025,29 грн. зі строком платежу "за пред'явленням"; акт приймання-передачі векселя від 27.03.2002 року; акт про протест векселя про неоплату від 26.03.2003 року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Соха О.Б.

Проаналізувавши належним чином вказані докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірний вексель переданий Товариству шляхом вчинення підприємством індосаменту з застереженням "Платити наказу ПП "Дід" без обороту на мене".

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про правонаступництво України" ( 1543-12 ) Україна є правонаступницею прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) та інтересам республіки. Постановою Верховної Ради України "Про застосування векселів в господарському обороті України" ( 2470-12 ) в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 року ( 995_009 ). Таким чином, з урахуванням положень Закону України "Про правонаступництво України" до ратифікації Україною Женевської конвенції 1930 року вексельний обіг в Україні регулювався як безпосередньо нормами Уніфікованого закону з урахуванням обумовлених СРСР застережень, так і Положенням, яке повністю відтворює текст Уніфікованого закону, за виключенням статей 31, 38, 48, в яких знайшли відображення вказані у Додатку II до Женевської конвенції 1930 року застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції 25 листопада 1936 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Уніфікованого закону ( 995_009 ), оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж.

Вказане положення допускає можливість звільнення індосанта від відповідальності за акцепт і платіж, яке може бути здійснене шляхом вчинення в індосаменті оговорки "без обороту на мене".

У випадку, коли індосант вчинив безоборотний індосамент, такий індосант виключається із списку відповідальних по векселю осіб.

Враховуючи наведені обставини та норми закону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, прийняті господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постанова відповідають положенням ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Водночас, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Дід" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2004 року у справі N 2/26 залишити без змін.