Про визнання кредитором

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2004 Справа N 06-5-45/2702

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2004 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Удовиченка О.С.,

суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Львова Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 р.

у справі N 06-5-45/2702 господарського суду м. Києва

за заявою Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

про визнання кредитором

арбітражний керуючий Гонтар Н.Б.

за участю представників від:

заявника Тарнавська О.В. дов. N 2/1096

ВСТАНОВИВ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про визнання кредитором Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на суму 20983063,57 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Балац С.В.) від 03.03.2004 р. у цій справі заяву Державного комітету України з державного матеріального резерву надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Рівненської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.03.2004 р. у цій справі. За результатами розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів: головуючий-суддя - Коваленко В.М., судді: Вербицька О.В., Малетич М.М.) виніс постанову від 01.06.2004, якою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.03.2004 - без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими актами, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.03.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 в обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.8, 34 Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ).

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначено виключну підсудність справ. Справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом м. Києва.

Статтею 8 Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) передбачено, що до державної таємниці у сфері економіки відноситься інформація про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності господарства України, запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, а також зведені відомості про номенклатуру та рівні накопичення, про загальні обсяги поставок, відпуску, закладення, освіження, розміщення і фактичні запаси державного резерву. Відповідно до п. 2.7.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Голови Служби безпеки України від 01.03.2001 року N 52 ( z0264-01 ) передбачено, що зведені відомості Держкомрезерву України про номенклатуру, обсяги і місце зберігання мобілізаційних запасів мають гриф "Цілком таємно".

Реалізуючи надане законом право на судовий захист заявник звернувся до господарського суду м. Києва про визнання кредитором щодо Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Господарський суд м. Києва керуючись положеннями ст. 15 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) матеріали по заяві про визнання кредитором щодо боржника на розгляд господарському суду Рівненської області за підвідомчістю.

Апеляційний господарський суд м. Києва погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), справа про банкрутство розглядається господарським судом за місцезнаходженням боржника. Одночасно апеляційний господарський суд зазначив, що заявником при зверненні до суду за захистом порушеного права не надані докази, якими він обґрунтовує свою заяву про визнання кредитором, що містить державну таємницю.

Як встановлено в судових актах справи, заявником при зверненні до господарського суду не подано документів, які містять державну таємницю. Крім того, судом було встановлено, та не заперечується заявником, що акти перевірки наявності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 31.12.03 та акти форми Р-16 від 06.09.93 N 10, Р-16 від 06.09.01. N 11, які не містять грифу "таємно" та містять підтвердження тих же обставин, для встановлення яких заявник вважає необхідним надавати таємні документи.

У відповідності з правилом виняткової підсудності, заявник має право на розгляд справи господарським судом м. Києва. Разом з тим, клопотання заявника про розгляд справи підлягає задоволенню лише в тих випадках, коли при зверненні до суду подані докази, тобто документи, що містять державну таємницю.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств і організацій незалежно від їх участі в справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Втім, господарським судом Рівненської області не встановлено факту неможливості розгляду заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання його грошових вимог без таємних документів.

Отже, наведене свідчить про те, що необхідності надання документів, які містять державну таємницю, при розгляді заяви про визнання кредитором, не виникла.

Відтак, при ухваленні судових актів у даній справі судами зроблено правильний висновок про підсудність даної справи господарському суду Рівненської області, тому зазначені судові акти є законними й обґрунтованими.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву від 23.06.2004 N 2/4345 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2004 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.03.2004 р по справі N 06-5-45/2702 - без змін.