Про визнання неправомірним використання знаку для товарів та послуг

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.01.2005 N 25/275-03-9536

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" на постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2004 року у справі N 25/275-03-9536 за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" до дочірнього підприємства "Біостимулятор" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", третя особа - Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського Національної академії наук України про визнання неправомірним використання знаку для товарів та послуг, ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2003 року відкрите акціонерне товариство "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" (далі - ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім") звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним використання знаку для товарів і послуг "Феназепам" при виробництві низки серій однойменного лікарського препарату в період з 21 березня 2002 року по 11 листопада 2003 року. Заявлена позовна вимога мотивована тим, що відповідачем не виконано зобов'язань по ліцензійному договору на знак для товарів і послуг від 21 березня 2002 року укладеного Фізико-хімічним інститутом ім. О.В.Богатського Національної академії наук України і ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" з однієї сторони та дочірнім підприємством "Біостимулятор" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі - ДП "Біостимулятор") з іншої сторони.

Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти наведених вимог посилався на їх незаконність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 лютого 2004 року позов задоволено. Постановлене судове рішення мотивовано тим, що використання відповідачем знаку для товарів та послуг "Феназепам" є порушенням прав власника свідоцтва на цей знак.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2004 року зазначене рішення залишено без змін, при цьому з мотивувальної частини рішення виключено посилання на те, що "виготовлення таблеток "Феназепам" в порушення п.1.4 ліцензійного договору не з субстанції" ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" є підставою вважати продукцію неналежної якості" та "виготовляючи препарат "Феназепам" починаючи з 1980 року ДП "Біостимулятор" не володів виключним правом використання знаку "Феназепам", який був зареєстрований за Науково-дослідним інститутом фармакологи Академії медичних наук СРСР, тому дані посилання відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи." Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що порушення відповідачем зобов'язань по ліцензійному договору є доведеним, а оскільки використання знаку для товарів і послуг "Феназепам" дочірнім підприємством вважається правомірним лише з дотриманням визначених сторонами умов договору, позовні вимоги слід вважати обґрунтованими.

Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України зазначені судові рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Постанова мотивована тим, що позивач звернувся до суду за таким видом судового захисту, що не передбачений статтями 16 та 432 ЦК України ( 435-15 ), а також Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) (статті 19-21), зміст позову не відповідає визначеним у чинному законодавстві України способам судового захисту порушеного цивільного права та інтересу.

23 грудня 2004 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 8 червня 2004 року і залишення в силі рішень постановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на порушення положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), невідповідність постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 6 статті 4 цього ж Кодексу ( 1798-12 ) забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Припиняючи провадження у даній справі Вищий господарський суд України виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого права з вимогою, що суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, які передбачені чинним законодавством України, а тому даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) якщо, зокрема вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.

Підставою звернення з позовом до суду ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" є, на думку позивача, невиконання умов ліцензійного договору, укладеного з ДП "Біостимулятор". Тобто, між сторонами виник спір пов'язаний з виконанням договору, котрий відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підлягає розгляду у господарських судах.

Припинивши провадження у справі суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить ст.ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України про припинення провадження у справі не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Підлягають скасуванню також і рішення господарського суду першої та апеляційної інстанцій, як постановлені з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Заперечуючи проти позову ДП "Біостимулятор" посилалось на те, що підприємство є суб'єктом права попереднього користування торговельною маркою "Феназепам" і у зв'язку з цим права і охоронювані законом інтереси позивача не порушувало.

Ухилившись від належної перевірки доводів відповідача і відповідної оцінки наданих ним доказів, суди постановили рішення які не можна визнати законними і обґрунтованими.

При новому розгляді справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України - ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2004 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 2 лютого 2004 року - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.